Альманах «Скіфія 2013. Весна», яким недавно порадувало видавництво «Склянка часу», я прочитав досить швидко. Може тому, що вірші читав «по діагоналі» або взагалі дещо пропустив, тому що мені, як старій людині, проза цікавіша. Зате у прозі деякі твори прочитав двічі. Взагалі-то я вважаю, що поганих творів не буває, кожний читач знаходить щось цікаве для себе. Тим більше, я не фаховий критик. Але, як читач, можу висловити свою особисту думку.
Відразу відокремлю три твори:
Рибачук Анатолій. «Вибори – вибір (супергерой)». Твір виглядає як частина роману. Написаний професійно, сучасно, на актуальну тему. Хочеться побажати авторові нових успіхів у літературній праці.
Гаєвський Валерій. «Ода десятому бе». Впадає в око сучасна манера літературного писання, типова для європейських і американських авторів. Недарма вчився в Літературному інституті в Москві. Так і хочеться назвати автора «майстром слова». Твір – це спогади про друзів, овіяні легкою тугою, з почуттям фатальності подій.
Диб’як Неоніла. «Реінкарнація». Гарна, професійна проза, близька до творів французького екзистенціалізму.
Поруч з ними стоять твори, написані в кращих традиціях гуманізму:
Снаговський Микола. «Проліски». Автора можна віднести до послідовників української класичної літератури. Таке міг би написати Степан Васильченко або Панас Мирний. Гуманістичне, гарне оповідання, яке спонукає до роздумів.
Цай Любов. «Размышления таксы». Авторка повністю відповідає своєму імені. Так і хочеться сказати: гуманізм не тільки для людей, але і до тварин, в цьому випадку – до собаки.
Кравчук Ольга. «Для тебе». Добре написане гуманістичне оповідання, хоч виглядає як банальна історія з «хеппі енд».
Окунєва Тетяна. «Фруктовое мороженое». Якісна правдива проза, яка викликає гуманні почуття.
Апальков Олександр. «Аді та Василь». Коли читаєш цей твір, серце щемить. Мабуть воно боліло і у автора, коли він писав. Після оповідання схотілось прочитати книжку автора «Колючі дерева».
Теми оповідань в альманасі різноманітні. До історичної тематики належить цікавий твір Волошиної Галини «Славні сини землі черкаської» про дружбу Тараса Шевченка і Семена Гулака-Артемовського.
Другим є твір Влада Наслунги «Легіонер», який являє собою історичну розвідку про відомого у Польщі, але мало знаного у нас українського шляхтича Юзефа Шумлянського, польського патріота, учасника повстань проти Росії та героя наполеонівських війн.
Цікавими є твори Нестеренка Бориса «Любов по-американськи», де автор порівнює менталітет американських та українських військових;
Стогової Тетяни «Таєчка» та інші короткі оповідання, правдиві, як фотографії. Автор ніби каже: «Ось вам те, що є. Висновки робіть самі». І як добрі фото, вони передають настрій автора.
Льоськи (Слюніної Ольги), твори із циклу нарисів «Сліпі люди». Якісна проза, шкода, що мало помістила до альманаху. Усе просто, але вірно, як життя.
Боклача Олександра, «Раньше». Приємно, що в альманасі є і гумор, до того ж якісний. Щось є від Зощенка, але хіба Зощенко – це погано?
Наприкінці усе ж хочу згадати трьох поеток. І чому це у жінок вірші цікавіші, ніж у чоловіків? Чи це мені тільки здається?
Данілюк Наталія. Вірші про красу природи, в яких проглядає краса душі авторки.
Денисенко Христина. Якісні вірші,свіжі, як її почуття. Віриться, що вона, як поетка,має добре майбутнє. Дівчині шістнадцять років, але вірші її зрілі, бездоганні. Треба сказати ще: молоді, енергійні і патріотичні. Не можу утриматись, щоб не навести хоч один куплет:
Збудуємо державу, сестри й браття,
Таку, як треба, поки маєм час,
Допоки маєм віру і завзяття,
Допоки Бог дав молодість для нас.

Хочеться подякувати видавництву «Склянка часу» за те, що своїм альманахом «Скіфія 2013. Весна» сприяє розбудові саме такої держави.
В.Шумлянський.

Альманах «Скіфія 2013. Весна».