Всесвіт людських душ.

05.07.2013

Було б дивно, якби у поважному альманасі «СКІФІЯ 2013.Весна» не було справжніх художніх творів. Вони, на щастя, є! Це, передусім, «Аді та Василь» (О.Апальков), «Проліски» (М.Снаговський), «Ода десятому Бе» (В.Гаєвський), «Раньше» (О.Баклаг), а також «Попутчик» (Т.Осінь), «Реіркарнація» (Н. Дроб’як), «Графика» (Т.Стогова), «Гендер 2113» (В.Точинський), «45 минут невесомости» (Мілена Лі), «Фруктовое мороженое» (Т.Окунєва), «Матадор» (О.Олгері).
У невеличкому за обсягом оповідання «Аді та Василь» (О.Апальков) вмістився справжній всесвіт людських душ, показаний крізь призми часу в кілька десятиліть і простору — змальовуються різні країни. Це — правдива картина буденного життя вкраїнського обивателя, описаного ним крізь призму бачення пенсіонера з Німеччини. Той, завітавши до Вкраїни, щиро дивується нашій постсовєтській совковості, безпорадності й бідності стареньких. (Не те що він, пенсіонер у Німеччині!). В «Аді та Василь» вкладено настільки багато інформації і художньої переконливості, що з першого прочитання не все вдається й «переварити». Характери правдиві, об’ємні, точні, сюжет — свіжий, несподіваний. По суті, це — мініроман і... зразок високої літератури.
Новела «Проліски» (М. Снаговський) з перших же слів захоплює динамічнісю розповіді, стрімким розгорданням сюжету і при тому появою все нових фактів, що яскраво характеризують чисту душу бабусі Марії, матері сина-наркомана, його самого, а також героїв другого (інспектори-екологи) і навіть третього (добровольці-захисники бабусі, її чоловік Михайло) планів. У новелі «Проліски» порушені і вдало розкриті теми подружньої вірності (Марія — Михайло), любові до дітей (Марія — син-наркоман), справжньої любові до природи (Марія — проліски), ставлення деяких молодих до старших (інспектори-екологи — бабуся Марія), соціальної справедливості (Олег, Степан — Марія). Вправно стилістично, синтаксично й логчно виписаний текст читається легко й спонукає до людяності в усіх її найкращих проявах.
«Ода десятому Бе» (В.Гаєвський) — достатньо цікаві біографічні нотатки, викладені від першої особи, а тому усі описані події сприймаються як пережиті автором. Можливо й так. Але це не дратує, тому що розповідь легко читається, ву ній немає зайвої вичурності, премудрих висновків та повчань. Це — література!
Здорово й дотепно написані спогади про радянські часи у порівнянні з нинішніми у художньому творі «Раньше» (О.Баклаг). Це справді художній твір сучасної літератури.
Гарний сюжет має «Попутчик» (Т.Осінь). По-свіжому змальовані обставини, в яких опинилися герої, а також певна притчевість надають природної чарівності цьому літературному твору. Художник принагідно навчився мурувати печі. І це для нього стало справжнім відкриттям: у такій роботі теж є велика поезія польоту душі, як є вона, коли він пише картини, надто коли прагне досягти правдивості у змалюванні яскравого неба... Щось тенькає в душі після читання «Попутчика».
Етюд «Графика» (Т.Стогова) — життєвий спогад коханої жінки про чоловіка завдяки вдало організованому художньому рішенню, що вигідно грає на образи героїв, сприймається як висока правда трагічності доль, розмаїтості життя і людського ставлення до різних ситуацій.
(Кінець ІІ частини).