Чи замислювалися ви над тим, чому наші діти так люблять романи-фентезі? Я думаю, що хоч раз у своєму дорослому житті, переглядаючи кінострічку-фентезі зі своєю дитиною чи гортаючи товстенну книгу, яку наша дитина «проковтнула» за вечір, ми спостерігали за реакцією дитини й обмірковували на свій дорослий лад це питання. То чому наші діти є завзятими шанувальниками творчості письменників, кінорежисерів, які є авторами захоплюючих фентезійних і фантастичних саг?
Скарби Примарних островів. Книга 1. Карта і компас: РоманЖодним чином не хочу порівнювати художні образи Наталії Дев’ятко із славнозвісним Гаррі Поттером, бо сама не є палким шанувальником цього твору, але, як фахівець у галузі психології творчості, належним чином повинна оцінити якість образів цього світового бестселера, відмітити точний термін появи книги на полицях книжкових магазинів та попадання на свою читацьку аудиторію в епоху руйнування деяких рис світового культурологічного суспільства і заповнення вакууму ненаситності підлітків до дива і чар у рамках особистісної безпорадності. Так що − браво Дж.Роулінг! Чому я згадала про цей роман? На прем’єрі останньої серії про хлопця-чарівника у кінотеатрі я не побачила підлітків. Здебільшого це були дорослі люди із зовсім малими дітьми на руках, тобто ті шанувальники і перші читачі, хто виріс за п’ятнадцять років існування цього літературного героя, став дорослою людиною, але омріяні фантазії дитинства, пережиті із головним героєм роману, не залишилися для глядачів і читачів у минулому. Вже зрілі люди прийшли подивитися кіно-версію останніх пригод Гаррі Поттера. Тому що їх дорослішання, особистісне становлення, формування світогляду, самоідентичності, обмірковування життя були пов’язані із улюбленим літературним героєм.
Ось що є безперечно необхідним у дитячій літературі, ось чому таким важливим є момент, пов’язаний із якістю та зрілістю літератури та творів, що наші діти читають, чим вони захоплюються, про які обставини свого життя через життя улюблених персонажів мріють. Діти дорослішають зі своїми улюбленими героями у розумі й у серці. Сенс життя, звички, міркування, формування характеру і поведінка цих вигаданих літературних героїв привласнюються читачами незрілого віку і надали впливають на особистісні характеристики реципієнта через художній образ, який презентує автор.
Що ж є важливим при психологічному аналізі твору-фентезі, і взагалі, будь-якого твору? Перш за все, якість художнього образу, бо сила слова, сила впливу через сприйняття та усвідомлення характеристик головних героїв залишається із читачем назавжди і має великий вплив на подальше обмірковування життя. Особливо, якщо це стосується підліткового віку. Чому, запитаєте ви?
Підлітковий вік є одним із найскладніших вікових проміжків у житті кожної людини. Я, як психолог, не бачила жодного підлітка, який би не ставив перед собою питання, іноді складніші і гостріші, ніж запитання дорослих. Практично завжди ці питання пов’язані із філософською інтоксикацією, кризою втрати сенсу життя, тобто інтенсивною інтелектуальною діяльністю підлітка, яка спрямована на самостійне вирішення вічних проблем: життя, смерть, релігія, ритуали, табу, призначення людства й окремої людини тощо. Наслідком цих розмірковувань є багаточасовий перегляд фільмів відповідної тематики, пошук та вивчення відповідної літератури, осмислення та розуміння прочитаного, навіть намагання відобразити свої думки у власних творах (віршах, прозі, малюнках). Причому, якість підліткових розмірковувань у процесі вікового розвитку полегшує міжфазові переходи (дитинство – доросле життя, молодший шкільний вік – підлітковий вік), тоді як нерозуміння життя, знайомство із неадекватними персонажами, які схильні до агресії, самодеструкції, негативного сприйняття життя, − руйнує особистість юного читача, негативно впливає на цілісність особистості реципієнта, спричиняє аутодеградацію, а не будову позитивної життєвої Я-концепції.
Часто інтерес до літературних героїв детерміновано необхідністю збагачення та перебудови життя дитини через пошук умов щодо становлення та реалізації позитивних життєвих прикладів. І тут ми, шановні, літератори, діячі культури і мистецтва, повинні бути у перших рядах тих, хто пропонує ресурс для цієї інтелектуальної та душевної роботи визріваючої особистості: ми повинні дати якісний інформаційний матеріал у певній художній формі для підліткових розмірковувань. Пропонувати свої художні образи, які б допомогли вирішити гострі питання якісного ментального існування у підлітковому кризовому віці. Ось чому я не дуже люблю Гаррі Поттера, але відмічаю великий вплив цього твору на людство і дитинство взагалі.
Чому ж так яскраво виділяється любов підлітків до фентезі? Нашим дітям не вистачає святковості, яскравості життя, можливості почуватися Над-людиною, чаклуном та магічним діячем. Мало хто із нас, дорослих, пояснював нашим дітям, що жити, будучи простою людиною, і досягати успіхів адекватними методами, наприклад, завдяки повазі до інших людей, складніше, ніж махати чарівною паличкою і промовляти заклинання. Це змушує пам’ятати, що ти Людина, яка має за короткий, відносно до вічного існування Всесвіту, термін продемонструвати свої якості за допомогою людськості, а не чаклунства і магії. Однак, це моя суб’єктивна думка, я сама люблю казки, пишу їх, бо вважаю казковість одним із магічних фундаментальних основ літературного мистецтва для дітей. Але…
У казковості повинні бути наведені парадигмальні можливості існування самої людини без допомоги чарівників та сяючих чарами паличок. Акценти розставлені так, щоб підліток не бачив лише слабкість і безпорадність, принижуючі звичайну людину, позбавлену чарівних здібностей. Навпаки: у таких творах має бути закладений приклад позитивної поведінки звичайної людини, надана моральна та духовна складова існування в людському суспільстві.
Ось чому мою увагу привернули твори Наталії Дев′ятко. Автор зовсім молодий, але вже відомий в Україні, у своїй трилогії «Скарби Примарних островів» використовує всі можливі засоби позитивного впливу на дитину-читача через якісні художні образи своїх творів. Образи дітлахів, капітана Яроша Сокола, його команди піратів, навіть білокрилої Химери виписані автором з майстерністю, яскраво та відповідають усім канонам дитячої підліткової пригодницької літератури. Дійство розгортається поступово, повільно. Немає так званих «кліпмейкерських нарізок» сюжету, які заважають дитині мати цілісну картинку роману перед очима. Цей фактор є дуже сприятливим для правильного сприйняття цілісної картини світу, для розвитку емпатії та рефлексії підлітка.
Скарби Примарних островів. Книга 2. Кохана Пустельного Вітру. РоманХотілося б відмітити, що роман «Скарби Примарних островів» є трилогією, тобто має епічний характер. Це важливий момент, оскільки для підлітків, та й для дітей взагалі, більш продуктивними є літературні твори, у яких закладено продовження історії, розвиток сюжетної лінії, характерологічні та поведінкові зміни самих героїв, пов’язані із особистісним зростанням та позитивною парадигмою життєвої ситуації, зміненої за допомогою за допомогою власних дій та активності.
Хтось може заперечити. Навіщо «напихати» наших дітей позитивом, коли у житті навколо самий негатив?
Ніхто й не каже про позитивний кінець та виключно позитивні події у творах для дітей, хоча це є бажаним. У казках, фентезі наближення до правди життя може бути здійснено більш коректно та менш травматично.
Щодня ми безліч разів бачимо на екранах телевізорів сумнівні рекламні ролики, фільми про те, як вбивають інших людей, фільми-катастрофи… Все це не може не турбувати психологів, фахівців у галузі мистецтва, літератури… Що можна протиставити цьому продукту, який без нашої згоди нам пропонують використовувати у якості антуражу нашого життя?
Тільки художні образи, наповнені людяністю, любов’ю до людини, у яких відсутні особистісний інфантилізм та фрустрована потреба самоствердження… Образи, які підвищують мотивацію до життя… Тому дуже рекомендую дорослим м’яко підштовхнути свою дитину до читання творів Наталії Дев’ятко, які повністю відповідають наведеним характеристикам якісної дитячої літератури-фентезі.

Психологічні особливості сприйняття підлітком романів-фентезі на прикладі творів Наталії Дев’ятко (рецензія).