Quando un gioco spaventava il Kgb.

 
Quando un gioco spaventava il Kgb
Книжки за жанрами

Всі книжки (1667)

Колонка

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

zahid-shid.net

Телефонный спрвочник Кто Звонит

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам
не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
Рецензія

04.09.2013

Рецензія на книжку:
Нікітін Олексій. Istemi_
(Переклад: Laura Pagliara)

Anno 1983. Cinque studenti universitari di Kiev per ammazzare la noia di un’estate a raccogliere mele per la comunità, inventano un gioco di ruolo e si spartiscono l’Urss e i paesi intorno. Un anno dopo vengono arrestati dal Kgb e messi sotto torchio; quando saranno rilasciati scopriranno di essere stati espulsi dall’università per assenza ingiustificata. Vent’anni dopo uno dei cinque giocatori, Saša Davydov, io narrante, riceve una mail da un anonimo che riprende il gioco con un minaccioso ultimatum. Il passato si risveglia e davanti al protagonista e ad alcuni dei suoi compagni di sventura si apre un mondo che speravano avere alla spalle. Kiev è una città limacciosa, zeppa di spie provenienti da tutta Europa. Riappare anche il suo persecutore, l’agente del Kgb Sinevusov. Istemi dello scrittore ucraino Aleksej Nikitin è un romanzo impegnativo per la complicazione della trama e per i continui riferimenti culturali dell’autore
quarantacinquenne che vive a Kiev e scrive esclusivamente della sua città e cita soltanto la letteratura russa.
A quasi venticinque anni dalla caduta dell’Urss il suo romanzo sembra fantastoria.
«Invece non lo è perché parlo anche di esperienze vissute ai tempi dell’Unione Sovietica, piccoli frammenti di realtà trasfigurati dall’invenzione letteraria. Ma mi lasci dire che la parte inventata è davvero esigua».
Nel libro c’è molta realtà ma anche un bel po’ di letteratura se anche l’agente del Kgb si permette lunghe dissertazioni su Dostoevskij.
«C’è sempre stato e sempre ci sarà un legame tra invenzione e letteratura, anche i romanzi dell’Ottocento parlavano della realtà».
Lei descrive l’Ucraina come un Paese arretrato, cupo.
«Purtroppo l’Ucraina è proprio come la descrivo io ma, per fortuna, è anche qulcos’altro. Se dal tempo dell’Unione Sovietica le condizioni sono migliorate, nel Paese manca ancora una politica che
possa assicurare a tutti noi una vita migliore. Ma non c’è un progetto, non c’è una visione strategica».
Kiev anche sembra soltanto un covo di spie internazionale?
«Di spie ce ne sono ancora tante. I Sinevusov non si sono volatilizzate. Alcuni di loro sono andati
in pensione, altri sono spariti per motivi anagrafici, ma diversi hanno fatto carriera e per il momento ci sono ancora e occupano ottime poltrone e hanno un ruolo determinanti nella vita del Paese».
A proposito dell’agente del Kgb Sinevusov, lei ripete in modo ossessivo che suda olio e veleno, e poi usa la stessa immagine nel finale, ma a sudare olio e veleno è Saša, il protagonista. Perché?
«I miei personaggi esprimono con il loro sudore la sofferenza che infliggono al loro corpo e alla loro anima facendo del male a un altro essere umano. È una manifestazione fisica, tangibile di una sofferenza morale che alla fine coglie anche Saša che verrà distrutto».

Brunella Schisa

(Джерело: il Venderi / supplemento de la Repubblica)

Реклама
Rambler's Top100