Поезія – це висота.

20.09.2013

Альманах «Скіфія – 2013 – Літо» містить чимало прозових і віршованих текстів. Твори представлено різного рівня майстерності – від хорошого до дуже хорошого. Нерівноцінність в ступені художньої сили, жанрова різноманітність, двомовність когось може вразити хаотичністю, а мені видалась широким мозаїчним панно сучасної народної літературної творчості. (Спокійно ставлюсь до слабкого. Воно є неминучим тлом будь-якої літератури, яке з часом потьмяніє, а справжнє, високе залишиться.) Коли чую вираз Висока Поезія, визначаю для себе, чим же вона має відрізнятися від невисокої. Як на мене, Поезія – це висота (чи концентрація) Думки, Емоції, Образу. Чим концентрованіше Образ, глибше Думка, яскравіше Емоція, тим вище Поезія. Та кожен поет (і маститий сивочолий «профі», і юний безусий авангардист-епатажник) чимось по-своєму цікавий, бо кожен прагне розгадати премудрість світу. З віршів поетів, які мені найбільше сподобалися наведу хоча б рядок-два. «Купала насправді був зовсім старим: Це я прочитала на різьбленій кістці, Що пес неписьменний в пилу розгризав…» Смольницька Ольга «…І тільки ієрогліфи печалі Мене від себе часом стережуть.» Пушко Олександр «Як символ небезпеки повітряно-п’янкої метелик на сідничках в поетки майорить» Каменєва Маргарита «Ніч розкидала зорі у небі уламками мрій. Ангел сну звідтіля у вікно залетить…» Козак Наталія «Як торкнутися словом душ, Коли душі безмежно хворі?» Мазур Наталя «Хотілося виграть. Та знову – поразка. Поразка, в якій сам себе переміг!» Гончарук Віктор «Коли буває важко між людьми, Втікай до лісу говорити з Богом…» Данилюк Наталія Проза представлена переважно короткими жанрами: оповідання, новели. У багатьох творах життя постає абсурдним, з розривом соціальних і духовних зв’язків: «Великому кораблю – велике плавання» (Карачун Оксана), «Хто винен» (Андрієнко Світлана), страшним театром, якимось апокаліптичним карнавалом, що схиляє до думки «У наш час немає нічого живого та святого»: «Меляс» (Анатолій Рибачук), «Свіччина дорога» (Ситнік Віоліна). Відмічу також памфлет в жанрі фантастичної притчі «Клон Віссаріонича» (Нестеренко Борис), психологічну новелу «Пора» (Коваленко Андрій), соціально-філософську замальовку «Панчохи і перо» (Жаркова Роксолана). Зустрічаються і ЛГ з активною життєвою позицією, які ведуть пошук засобів боротьби з трагічністю буття: «На сонячній галявині» (Маляж Болеслав).