Про прозову частину альманаху «Скіфія 2013. Літо».

06.10.2013

Хочу висловити свою думку про прозову частину альманаху «Скіфія 2013. Літо». Приємно бачити, що багато людей різного віку, хоч і, переважно, молоді, беруть участь в творчому процесі. Поряд з визнаними письменниками, лауреатами різних літературних премій, є аматори: вчителі, юристи, інші фахівці, оповідання яких теж викликані найкращими почуттями: гуманізмом, любов’ю до природи, правдою про нашу недавню історію. Я не фаховий критик, можу тільки перелічити тих авторів, твори яких сподобались мені, як читачеві, найбільше. Це, вибачте, моя суб’єктивна точка зору, насправді ж іншим читачам можуть подобатись інші оповідання, і це вірно, бо кожний має свій досвід. На мій погляд, найкращими є твори Носова Олександра, Говорун Валентина, Коваленко Андрія, Плотникової Раїси, а також Карачун Оксани, Снаговського Миколи, Забуги-Ларіної Тетяни, Волошиної Галини, Найфонова Давида, Кравчук Наталії, Федоренко Сергія, Григор’євої Олесі, Апалькова Олександра. Зупиню свою увагу на творах перших чотирьох авторів. Носов Олександр, «Душа моя». На мій погляд, дуже якісна новела, яку міг би написати О.І.Купрін. Щось подібне є у сприйнятті дійсності між письменниками, хоч тема твору зовсім не звичайна. Написано реалістично, із співчуттям до героя твору, та не без легкої іронії. Говорун Валентин, «Доля родини». Досить великий нарис про долю сільської родини під час Жовтневої революції, колгоспного будівництва, Великої Вітчизняної війни… Головне в цьому нарисі – неприхована правда, навіть деяка кострубатість твору додає правдивості. Коваленко Андрій, «Пора». Невелике оповідання, яке, на мій погляд, належить до справжньої літератури, що примушує думати, заглянути в самого себе. Відносини батька і сина в переламний момент їх життя описані настільки майстерно, що відчуваєш більше, ніж написано. Плотникова Раїса, «Тоді було вчора». Професійно, але з великим почуттям написаний твір. Ніби простий за темою, а психологія справжня, поряд з тугою, тут є і щастя, і радість життя.