Багаті і злиденні.

16.10.2013

Єрко Красовський «Покидьок»
Сюжет твору нагадує настроєвий короткометражний фільм із претензією на філософічність. Що він відкриває нам? Багаті і злиденні. Контраст. Те, що в літературознавстві називають «соціальним детермінізмом». Реалістичний, подекуди натуралістичний стиль. Ну гаразд, експресіоністичний – ближче до сучасності. Автор поволі привідкриває для чепурненьких обивателів, спраглих до цікавого, інтригуючого сюжету і читацького осяяння від несподіваної розв’язки, світ того, що ми байдуже називаємо «соціальним дном». Про інтригу автор не дбає – навіть самогубство одного із персонажів цілком органічно і подекуди передбачливо вписується в загальну картину оповіді. Нічого не відбувається, нічого не змінюється. Багаті і злиденні. Нагнітання мороку, слизький ком зла. Деякі сцени, як на мене, композиційно зайві і свідчать більше про нагнітання заради нагнітання. Щоправда, як читач я не зрозуміла – навіщо? Передати психологію «маргінальних елементів»? Показати нестерпну безвихідь такого буття? Убогість і примітивність «багатих» і відразу до «злиденних», до яких, менше з тим, викликає якесь не те що співчуття, але бодай розуміння? Як на мене, психологію персонажів треба виписувати повно і не робити одних персонажів картонних,а інших –повнокровних. Отже, «покидьки» -повнокровні, а «багаті»-картонні. Одна-дві деталі, щоб трохи розкрити і їх, «багатих» (окрім довгих ніг і шкіряної папки, щось місткіше), і буде «вірю». Читаючи, я, звичайно, не могла не згадати «Сталінку» Олеся Ульяненка. Але чим вона якісно краща за задумом і художньою майстерністю, ніж «Покидьок»? Автор пропонує вихід у безвиході. У романі це, хай як дивно, Бог. Це не значить, що автор має вплітати в тканину тексту релігійні мотиви як елемент спасіння і посилати промені тепла, ні. Але автор має запропонувати вихід. Він не має задовольнятися звичайним описом, навіть психологічно довершеним. Атмосфера-бруд, моторошність,співчуття, безвихідь – це вже було. Покажіть нам шляхи виходу, і це буде значно вищий рівень письма. Не сприймайте написане як критику, це просто суб’єктивне побажання. Твір знайшов відгук у моєму читацькому серці, тому так і розпалив словесно. Талант автора дозволяє вести про твір предметну розмову. Бо говорити про те, що твір написано добротно, переконливо, мова відповідна, дрібні сюжетні переходи з думки на думку,з картини на картину – вдалі, не натягнуті і ще про багато плюсів, якось не випадає, бо це просто очевидно. Щиро бажаю успіхів автору і нових творчих звершень!