Не такі, як усі.

03.01.2014

Галина Вдовиченко. "Ліга непарних шкарпеток". Харків, Клуб сімейного дозвілля. – 2013.

Галині Вдовиченко вдалось від початку знайти несподіваний і дуже точний (а це особливо важливо у царині дитячої літератури) хід. Цей хід заявлено вже у назві – Ліга непарних шкарпеток.

Непарні – це не такі як усі. Гірші? Ображені життям? А, може виняткові, кращі? І так, і ні.

Використовуючи цей щасливо знайдений літературний прийом, авторці вдається не повторюючи попередників, яскраво і небанально розповідати про життя дитячого колективу, його цінності, пріоритети і ненав’язливо дидактувати. Саме так і вибудовані світові дитячі бестселери.

А те, що "Ліга непарних шкарпеток" стала лауреатом першої премії конкурсу романів, п’єс, кіносценаріїв, пісенної лірики та творів для дітей "Коронація слова – 2012" у номінації "Прозові твори для дітей" - лише зайве свідчення і авторського успіху, і – попри скептичні заяви деяких "критиків" - потвердження важливої і актуальної ролі "Коронації" в сучасному українському літературному процесі.

Жива, соковита розповідь про нелегке життя непарних шкарпеток, про пошуки друзів, про житейську солідарність і самопоміч, про протистояння, як нині модно казати, зовнішнім викликам у особі кота Бублика, вкупі з цікавими, веселими і не дуже пригодами героїв – робить книжечку Галини Вдовиченко справжнім явищем у нашій літературі для дітей.

А статут Ліги – то й взагалі моральний кодекс української дитини:

- Наш статут мав би кілька пунктів, - почав Синій. – Правило перше я визначив би так: триматися купи і не залишати товариша у біді.

- Правило друге, - підхопив Гонщик, - радіти радості товариша, як своїй власній.

- Правило третє, - Спортсмен торкнувся м’яча на своєму боці, - діяти злагоджено, як одна команда.

- Правило четверте, - дочекалася своєї черги Зебра, - сподіватись на краще. І ніколи не втрачати надії.

- Я теж хочу додати, - озвалась Панчішка. – Не вважати себе вищим від інших.

(Тут власні імена – це імена шкарпеток - Т.Ф.)

Безумовно, дружба перемагає, безумовно, шкарпетки доводять свою потрібність, знайшовши чи й, навіть, не знайшовши собі пари.

Переконаний, що "Ліга непарних шкарпеток" за умови грамотної промоції може стати однією з улюблених книжок наших дітей, і впевнений, що витримає вона не одне і не два видання.

Хотілось би також відзначити цікаву роботу художника Дмитра Скляра, ілюстрації якого, без сумніву, прикрасили книжку.