Роксолана з людським обличчям.

16.01.2014

З дитинства терпіти не могла Роксолану. Ну не вабила вона мене ні як історичний персонаж, ні як жінка з якоюсь особливою долею. Напевне виною тому книжки і серіал про неї.

Першим я прочитала Загребельного. І що? Ну скажіть де трагедія? Де та бідна нещасна Лісовська, яку ми маємо пожаліти, вона ж бо бідося в неволю потрапила! Та в таку неволю сотні жінок по усьому світу мріють втрапити, з бідного українського села, від батька попа (а то вам не нормальний татко з вільними поглядами на життя), від українського нареченого, який міг би стати сатрапом, випивакою і гультяєм вона втрапила в покої до Султана, стала улюбленицею і отримала всі вигоди від життя. Та ще й секс такий шалений мала з Сулейманом, що ще треба жінці для щастя???

Потім фільм, за романом іншого автора Осипа Назарука. Зізнаюсь дивилась, хоча Сумську молодшу не сприймаю за акторку і Роксолана її вийшла ніяка. Але дивилась через захоплення двома акторами: велетом українського кіно, красенем чоловіком у будь-якому віці Лесем Сердюком та мамою Роксолани Раїсою Недашківською, яку вважаю найкращою акторкою в Україні. А так фільм дуже і дуже посередній, не зачепив він мене. Досі не розумію для чого його крутять по сто разів на рік, ніби немає іншого гарного українського серіалу. Так я вам скажу – є. І це - «Царівна», за повістю Кобилянської.

А про турецькій серіал взагалі говорити не хочу. Не дивилась і не буду!

Так от, повернімось до образу Роксолани в літературі. Для мене вона була таким собі бовваном без емоцій, почуттів. Була, аж доки я не взяла до рук новий роман Тимура і Олени Литовченків «Кинджал проти шаблі».

Історія зовсім нова, не схожа на жодну з тих, які були написані про Анастасію Лісовську. Родина, побут, почуття все абсолютно інакше. Інакший коханий, який став таки їй законним чоловіком і від якого вона народила сина. Щоправда її викрали і завезли в Туреччину, а він лишився в Україні. І став не простим хлопцем, а лицарем волі і гідності, славою всієї України (імені не назву, аби було бажання дізнатись про це з самого роману).

Роксолана ж була впевнена, що її син помер. І бажала всім серцем помститися за смерть першої дитини. Але от мститися вона чомусь вирішила родині колишнього чоловіка. А особливо його старшому сину. І тільки коли вона, осліплена жорстокістю і бажанням помсти, вб’є його, тільки тоді їй відкриється страшна і безжальна правда.

Я ніколи не читала такого цікавого історичного роману, в якому так вдало поєднані історичні факти, вигадка, почуття. Емоції просто б’ють через край. Я, читаючи останні сторінки, ледь бачила літери, за слізьми нічого не можна було розгледіти. Мене, як надчутливу дівчину, маму, кохану, просто вразила трагедія тієї іншої, далекої, колись незрозумілої і байдужої мені жінки. Я вперше побачила, що в Роксолани таки є щось людське, навіть більше – жіноче!

Але це – лише мої емоції та враження. Ваші власні ви маєте нагоду здобути…