Пишу ці замітки на поетичному сайті. Тому – про вірші.
Століттями люди пишуть і читають вірші. Поезія видозмінюється, урізноманітнюється експериментує, але не відмирає.
Що особливого у віршах і чому без них не можна прожити повноцінно? Для чого потрібні вірші?
Мабуть для того, щоб краще висловити стан душі, явити красу мови. Щоб у витонченій формі викласти сплеск емоцій та енергії. Щоб пробудити, розвинути і підтримати в людини чуттєвість, інтелект, змусити по-новому поглянути на світ довкола.
Вірші підтримують читача в проживанні тих чи інших відчуттів, вражень, захоплюють грою слів і оригінальністю мислення поета.
Користь, яку отримує людина, прочитавши вірш, можна порівняти з користю від розглядання картини, або прослуховування музики. Як і будь-який з видів мистецтва, поезія впливає на духовний світ людини, окрилює її.
Тож, для кожної країни важливою є державна підтримка літературного процесу як складника розвитку культури. (З державною підтримкою у нас поки що не складається.)
Та одна справа закликати до творення літературної справи, інша – щось для цього дійсно робити.
Олександр Апальков не десь в столицях, а в районному центрі заснував, (спираючись на допомогу інших ентузіастів), ще у 1995 році видавництво і журнал «Склянка Часу*Zeitglas» (видається щоквартально без перерв). Також щорічно виходить „Антологія сучасної новелістики та лірики України”. (Наразі готується 11-й випуск). А з 2000 року видає ще й літературно-художній альманах «Скіфія», який з 2012 року виходить щоквартально. В альманасі друкуються твори українською, російською і німецькою мовами. Це і поезія, і проза, і есеїстка, а також ілюстрації художників та графіків. Видаються названі збірники із залученням коштів авторів. Пан Апальков сам і технічний редактор, і упорядник, і автор оригінал-макетів.
Видавництво і журнал «Склянка часу» пропонує себе, як стартовий майданчик для обдарованої молоді і, як поле для вільного змагання професійних авторів. За ці роки надруковано вже чимало різножанрових творів.
Дійсно, випуски «Антологій», і альманахи «Скіфії» надають платформу для втілення в життя своїх творчих надбань на рівних умовах, як маститим письменникам, так і тим, хто щойно взялися за перо.
І тут редактору треба мати особливий талант (і талан) канатохідця, щоб тримати баланс між бажанням представити ширший круг авторів (і обсяг томиків) та необхідністю певного відбору і відбраківки зовсім вже малохудожніх текстів.
Більшість віршів, що пишуться тепер слабкі в художньому сенсі, як були слабкі завжди більшість віршів. Критики підмітили, що погані вірші мають свою спадкоємність – вони вдосконалюються, поспішаючи за хорошими. Тепер пишуть погано по-новому.
Змішання під однією обкладинкою різних жанрів, тем, стилів може виявитися силуваним гібридом, але може і послужити благородній меті живого спілкування – людського і літературного, живої взаємодії і взаємопроникнення.
Та навіть серед поетичних творів, де найбільше попадається недозрілих і недосконалих, дилетантських рядків, зустрічаються і справжні знахідки.
Журнальний простір – це природний конкурентний простір і «Склянці часу» вже вдалося виплекати в ньому чимало цікавих художніх паростків, створюючи умови для появи нових імен, для зустрічей представників різних поколінь, для зіткнення і зіставлення назрілих ідей, різних точок зору.
З легкої руки Маяковського часто Альманахи називають - «братськими могилами авторів і жанрів». Та все ж, це буває не завжди і не з усіма альманахами. Остаточна думка про збірник складається від сукупної суми вражень від кожного окремого твору в ній представленого.
Тому в залежності від настрою кожен по-різному може виголосити свій вердикт. Один скаже, що це «розмаїття молодої літератури», а другий, що це «літераторська різношерстість». Одному здається, що він почув «багатоголосий натовп», а іншому зазвучало «суголосся сучасности».
Хочу висловити слова вдячності пану Олександру Апалькову за дуже потрібну роботу по підтриманню літературного процесу в Україні. Нехай не завжди і не все буває гладенько. Це ж процес!
Подумав, що подальші випуски альманахів «СКІФІЯ» все ж потрібно робити тематичними. Нехай обрана тема буде дуже загальною, але вона становила б те ядро, яке робило б книгу більш цільною. Інакше від збірника і далі залишатиметься враження калейдоскопічності, занадто таркатої мозаїчності, атмосфера масштабного різношерстого літературного збіговиська.
Для авторів і читачів нехай і надалі сторінки журналів, альманахів, збірників і антологій, які друкує видавництво «Склянка Часу*Zeitglas» Олександра Апалькова стають своєрідним місцем знайомств, засобом для творчого спілкування, середовищем проживання колективного художнього розуму, дійсно, форумом самовдосконалення.
---------------------
*- Реаліза́ція –(франц. realisation)
1. Здійснення наміченого плану, програми, проекту.
2. Відпускання продукції і одержання оплати за неї.

I

Всім реалізації.