ВОНИ наближаються.

10.02.2014

Це я про «Найкращі часи», звісно, а ви про що подумали?
З авторкою книжки, що, як вказано в анотації, «наближає Найкращі Часи до читача» (себто до вас усіх і до мене разом із вами), ви вже давно знайомі. Кілька років тому, коли «Модна читанка» ще тільки починала своє життя в «Однокласнику», я знайомила вас із книжкою Галини Ткачук «Славка», відтак було ще «Вікно до собаки» (сподобається вашим меншим братикам і сестричкам) і збірка віршів «Я та інші красуні». Готуються до друку ще й «Вечірні крамниці вулиці Волоської». Тепер ви маєте коротке уявлення про те, що Галя Ткачук — авторка не менш як п’ятьох книжок (насправді трохи більше) і красуня, а про «Найкращі часи» ми поговоримо окремо.
Як і кожному читачеві, вам, напевно, цікаво, про що ця книжка. І мені хочеться сказати коротко: про любов. І, можливо, смерть. Бо я щиро переконана, що книжки без любові нічого в цьому світі не варті, а смерть — це частина життя, і нема на це ради. Це 24 коротких оповідання, пов’язаних між собою або ж не пов’язаних. Хоч книжка й невеличка — усього 140 сторінок у маленькому форматі, та її не прочитаєш за один раз. Може, тому, що деякі оповідання змушують читача сісти й подумати про те, про що він не замислювався, читаючи грубий детектив чи «Війну і мир». Наприклад, про найважливіші запитання, які ми весь час носимо в голові, але так і не наважуємося поставити, оскільки не впевнені, чи хочемо почути на них відповіді. Або про те, як має виглядати ідеальна зустріч хлопця й дівчини, що має сказати він, а що домислити — вона. Чи говорять Кицюні й Кицюни Драмали? Як виглядає Птах Теренцій? Чому місця у трамваях завжди зайняті? Що насправді сталося в казці «Рукавичка»? Хто такі Перевірка і Золотоуста дівка? І нарешті — коли все-таки настануть обіцяні найкращі часи? Утім, мушу вас відразу розчарувати: прочитавши книжку Галі Ткачук, ви так і не дізнаєтеся відповідей на всі свої запитання. Адже запитання — це як життя, поки вони є, поти живеш. А коли знаєш усі відповіді, тоді і є найпевніший час помирати.
Але давайте не вдаватися в сумне. Вас, певно, цікавлять персонажі й діалоги. Так ось, слухайте. У «Найкращих часах» персонажі незвичайні, часом навіть дивні, і роздуми їхні незвичайні й дивні. Ба навіть химерні. Тут запросто дівчата розмовляють із золотими кішками, пальта оживають і набувають людських рис, а дід, як у старій знайомій казці, губить рукавичку й замість того, щоб повитрушувати з неї всіх звірів разом із прадавніми мамонтами, сам увіходить у неї й засинає. Тут можна знаходити людей при дорозі, підбирати їх собі, а відтак сказати: «Тепер я більше не підбираю людей. Вони ж лежать не на дорозі, а там, де блукає їхня свідомість». А діалоги? Ви, певно, знайдете заледве один чи два, які звучатимуть правдоподібно. Але так задумано, такою є таємнича схема, згідно з якою мають настати Найкращі Часи.
А на цьому я, гадаю, мушу завершити, щоб не псувати вам насолоди від тексту. Бо за кожною дивовижною історією йде ще дивовижніша, і хоч скільки разів я перечитую цю книжку – відкриваю собі щось нове, чого не помічала раніше. Ось якраз дочитую до слів «От тоді й настануть наші Найкращі Часи!» — і всідаюся на підвіконні. Чекаю.
Завжди ваша, в очікуванні Найкращих Часів —
БарабОлька