Осінь надихає поетів і прозаїків.

16.02.2014

Альманах "Скіфія 2013. Осінь" виявився досить дебелим - 475 сторінок. Мабуть осінь надихає поетів і прозаїків. Дійсно, багато цікавих творів з'явилось на Світ. На жаль, на усі відгукнутися неможливо. Тому напишу про деякі, які залишили найбільше враження.
Література, особливо українська, вже багато років має громадянську і соціальну спрямованість. Таким є і твір Валії Киян "Пройти підземний перехід". Усі знають про захаращений підземний перехід, яким ходити страшніше, ніж через дорогу, де можна загинути під колесами автівок. І люди йдуть через дорогу, ніхто не звертається до влади, яка відповідає за цей перехід, бо не вірять, що вона щось зробить для людей.
Сюди можна віднести і твір Світлани Андрієнко "Швачка", який свідчить про те, що в нашому суспільстві непотрібні освідчені люди, що вчились в університетах, вижити допомагає ремесло, виграє той, хто практичний, кого називають "прості" люди.
Твір Олександра Апалькова "Пішли ми якось по гриби..." зачіпає проблеми екології, але не тільки. Це прблеми ставлення людини до свого життя, своєї країни.
Поряд з цим є цікаві твори, які охоплюють різноманітні теми і жанри. Наприклад, якісний сатиричний твір Болеслава Маляжа "Зігзаги білої смуги". Твір Аркадія Поважного "Голінка. Actadiurna" виглядає як уривок з історичного роману або повісті. Написаний дуже добре і читається з цікавістю, як усі історичні твори, засновані на фактичному матеріалі. Автор свідчить: громадянська війна - це розлам суспільства по душах людей.
Деякі твори мають відверто повчальний характер. Наприклад, твір Петра Гайворонського "Щеплення від аборту". Історія трохи сентиментальна і з "хепі енд", але написана цікаво. Також повчальною історією є твір Миколи Кульбовського "Не судилось". Героїнею історії є дівчина, яка не опиралась, коли її били і грабували в дитинстві, потім нею скористався "татусь", потім хлопець, якого вона не кохала, побоялась зізнатися у вагітності, заплуталась і, нарешті, втопилась від безвиході.
До повчальних можна віднести і радіоп'єси Валентини Паращич, в яких зачіпається важке життя вчительки.
Ніка Причара представила досить велику новелу "Честь мундира". Ноаела детективно - фантастична, написана трохи складно для читання, але, в цілому, цікаво.
Дуже шляхетно і грунтовно написане ессе Алли Мегель "Сходинки жіночого щастя. Цнота".
Ігор Старенький надав для альманаха маленькі повчальні психологічні етюди: "Прощання", "Світлячок", "Схід сонця".
В жанрі нарису написано твір Валентина Говоруна "Леонтій" про життя людини до Революції і після неї.
Твір Оксани Хорошевської "У добрі - життя вічне" написаний поетично. Це гімн життю, дуже позитивний.
Світлана Заря в творі "Бабье лето" з підкупаючою відвертістю написала про тонкі і непевні почуття кохання.
Бажаю усім авторам альманаху і його редакторові творчої наснаги!