|
01.04.2014
Рецензія на книжку:
А.Санченко. Самовчитель графомана
Колись схожі на Санченка письменники, що здобули досвіт у різних життєвих тарапатах, творили так звану «літературу бувалих людей» – ця залізна формула вкарбувалася в мою вибіркову пам’ять із часів, коли університет у Києві був просто державним…
Антон Санченко за природою – природознавець і пригодошукач: він і сам не фіксував тих моментів, коли вивчав людську природу вкупі з природними стихіями і не боявся пригод на свою голову. Тому все, що він пише, – свіже, як морський бриз. Добре, що філологію він опановував не після шкільної парти – ця (вже друга!) освіта ласкаво дозволила йому оглянути літературні обшири злегка насмішкуватим оком. І це правильно, бо в нас не встигають потрапити у творчі одиниці, як бронзовіють або стають, яко з каменя тесані. Наш же морський вовк (не побоюся повторити!) цурається статусності, дешевої слави і заскорузлості в темах-ідеях. Саме він у «Самовчителі графомана» спромігся не лише на поради, а й на доволі прискіпливий огляд так званого літературного процесу, на характеристики дійових осіб та виконавців, на увиразнення рис літератури і авторського життя в її межах та поза ними. Про літературу й авторів треба писати весело! Що й зробив Антон Санченко… Я не переконана, що кожен підліток вчепиться цієї книги, але той, хто бачить своє майбутнє у гуманітарній сфері, не має права оминути її увагою, пильною увагою. По-перше, в книжці немає повчань. По-друге, її написала добре освічена особа, яка легко творить образи за допомогою глибоких знань, і це має довести юним читачам корисність усебічного розвитку (брати Капранови – Кастор і Полієвкт – ну ніхто так не обігрував міфів!). По-третє, про таке ніколи не прочитаєте в підручнику – вони у мить виходу з-під друкарського верстата вже старі, як світ, а в цій книзі пульсує літературно-видавниче українське явище, що з інтернет-простору переливається в друковану продукцію. Гадаю, кожен може додати ще пунктів, якщо прочитає…
І зрештою, про перетрактування негативної конотації слова «графоман», до якої вдається Санченко як графофіл, адже пише з тією наполегливістю, з якою впорядковують плавуче житло – корабель. Якщо манія писати рухає літературу вперед, то підіймайте вітрила!
Оксана Думанська
(Джерело:
Barabooka)
|
