|
23.11.2014
Рецензія на книжку:
Шиян Гаська. Hunt, Doctor, Hunt!
В дитинстві мене завжди сварили за те, що я читаю за їжею. І їжа, мовляв, погано засвоюється, і ще мільйон різних причин, чому цього не можна.
Я ніколи нікого не слухала і продовжувала в своє задоволення. Тому мої вихователі мусять подякувати Гасьці Шиян, бо тільки її нова книга мене відучила від цієї звички.
Почала я її читати за сніданком, але не змогла, бо там ішлося про хвороби і гній, секс між немитими людьми, а ще було багато сечі.
За обідом зі сторінок вигулькнула вульва, піхва і вагіна, інцести, і самогубство за допомогою туалетного паперу. Обід лишився недоїденим.
На вечерю подавали аборти веретеном.
Усе це було рясно приправлено Путіним, піснею про лалала і розмовами про Україну, які точилися навіть у гущі Бразилії.
Гасьці Шиян дуже не пощастило, що саме мені випало писати рецензію на її книгу. В Україні є аудиторія, хоч і невелика, на таку літературу, але я до неї не належу.
Мене не гріють діалоги в різних кінцях світу про сперму, тріо Гітлер-Путін-Бандера та ювенальну юстицію. Мене не тішать теревені персонажів про збочення та немиті голови. Не подобається, коли тексти, написані кимось іншим, вставляються в книгу без посилання (шматок про лист принца Чарльза). І як лінгвіста мене дратує, коли в книзі написано, що слово космос – від слова "прикрашати", як і слово "косметика". Можливо, це був жарт, і автору просто не пощастило, що в мене немає почуття гумору.
Це тим більше несправедливо, що Гаська Шиян – класна дівчина, і з нею добре випити пива.
Тому на хвилинку уявімо собі, що я – це не я, а цільова аудиторія Гаськи Шиян.
Якби я була нею, мені подобалося б, що книга еклектична і сповнена модних слів, я би тягнулася від того, як сплітаються вербалізовані потоки свідомості незнайомих між собою героїв, які випадково опиняються в одному літаку чи ліжку, сміливість автора в описах сексу – гарного й поганого – з точки зору жінки, дівчини і навіть дівчинки, мене би перло від численних наїздів на ідеологічних супротивників, а особливо би мені хавалося те, що протагоністом книги є чорношкірий студент-медик із Бразилії, який живе і працює в Україні. Він здійснює подорож, в якій шукає як себе, так і вульву, піхву і вагіну, а також істину, з наркотиками і без, і робить це в дуже постмодерний спосіб.
Ті, хто любить усе тілесне і не любить Путіна, без сумніву знайдуть щось для себе у цій книзі.
А я ще маю подякувати авторці за те, що трохи схудла під час прочитання цієї книги.
Світлана Пиркало
(Джерело:
ВВС Україна)
|
