Хочу одразу сказати, що визначити 3 найкращі поезії з усього обширу було дуже складно, навіть попри всю мою філологічну освіту і читацький досвід. Також наперед перепрошую, якщо мої слова когось образять. Будь ласка, сприйміть усе як конструктивну критику (щоб ви не думали про мене: "така мала, а рота роззявляє", скажу, що ця "мала", яка зараз роззявить рота, - головний редактор літературного журналу "Сві-й-танок", засновник і модератор студії критики "Prosto" і витрачає час серед ночі (сіла писати коментар о 1:36) не для того, щоб когось образити. Зрозумійте правильно: якби я не бачила серед авторів справді талановитих людей, якби я не хотіла вас підтримати, не знаю... звучить якось неправильно, словом, я щиро сподіваюся, що мої зауваження комусь допоможуть. І це - єдина причина, чому я зараз не сплю, а друкую).
Отже, посутні зауваження:
1) було вкрай дивно побачити риму "крові-любові". З усією повагою до автора, його віку і походження: крові-любові - такий само штамп як "квіти-діти". До речі, кров-любов була одна. Але, шановні, дієслівних рим було значно більше. Вони з'являлися подекуди й у верлібрах. Не називатиму прізвищ, але "Хата скраю" стала б значно кращою без дієслівних рим (концепція твору мені особисто сподобалась).
2) Тематику... автори часто розуміли занадто буквально. В сенсі: я розумію, що про ТГШ написано так багато, що мені можна навіть цієї абревіатури не розшифровувати, і тому цей конкурс, як на мене, був надскладним. Серйозно: у когось Шевченко говорив ритмами Маяковського, у когогось я почула нотки Цвєтаєвої. І це - не погано. Це - спроба переосмислення, яка значно краща за епігонство. Ось, до речі, посилання на Вікісловник: http://uk.wiktionary.org/wiki/%D0%B5%D0%BF%D1
%96%D0%B3%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE

Власне, проблема епігонів Шевченка постала ще за його життя. На жаль, вона не зникла і за півтора століття по смерті митця. Це стосується не тільки і не стільки творів, які я прочитала в альманасі, скільки української поезії загалом. Так, Шевченко - геній. Але, наслідуючи генія, генієм не станеш. Не думаю, що бодай хтось із авторів хоче бути відомим як "1814 епігон ТГШ". Щоб про вас говорили: "А, це той, поганий, 1549 епігон ТГШ? - Та ні, це той, 1764 - хороший. - А! 1784 - таки хороший!"
Але це - риторика. Отже, давайте до прізвищ.
Хоча ні, ще рано.
Спершу, щодо критеріїв оцінювання: рим я до уваги не брала. В сенсі: я багато про них говорила, але... якщо серед творів є верлібри і білі вірші поруч із силабо-тонічними, то як, скажіть, порівнювати їхні рими? Верлібр - поганий, бо в нього немає рим, а силабо-тоніка - хороша, бо рими є? Ні. Як філолог кажу: це - непрофесійний підхід. І якщо ми не можемо міряти вірші за римами, то маємо міряти їх за якимось іншим критерієм. Особисто я за критерій узяла ідею твору. Тобто: що хотів донести автор? Чи було це вже сказане? Як він втілював цю ідею: через калину-україну чи використовував якісь оригінальні образи?..
А тепер уже прізвища:
1) Чистяк Дмитро Олександрович "Чернеча гора. Лютий". Це - метафізична поезія. Але й у неї є свій гандж, який, підозрюю, помітила більшість читачів: за метафізикою тематика конкурсу вгадується дуже погано. Власне, рятує лише назва. Але! Сама поезія - хороша і насичена оригінальними образами. Пане авторе, я б її надрукувала у нашому журналі! Власне, не її, бо, я підозрюю, редактори "Склянки часу" будуть проти.
2) Скаченко Владлена Юріївна "Воєдино". Також має багато недоліків, але... "синій пісок" - дуже сконденсований образ, який насправді показує нам що? Український прапор! А ви думали, все так просто? А так писали символісти з Розстріляного Відродження. І так би писало ще не одне покоління, якби те Відродження не розстріляли. Правда, немає такого слова "негасимих" - "незгасимих", "неможливо синій" - це калька з російської "невозможно синий"; укр. краще "неймовірно синій". Загалом, лексика досить цікава: старослов'янізми ("воєдино", "твердь") сплітаються з неологізмами: "плазма".
І... ложка дьогтю: є порожній рядок: "Лягає важко кожна світла зміна". Змістове навантаження фрази занадто обширне... Останні два рядки твору звучать аж надто пафосно: "Пробуджених навіки. Негасимих". Шановна авторко, я тут критикую, бо у вас - шалений потенціал. "пробуджених навіки" - загальник, який відлунює рядком із колись надвідомої пісні "сплотила навеки великая Русь". Їхнє "навеки" протягнуло трохи більше 80 років... Тому я просто раджу (як друг і редактор) утримуватися від подібних фраз (лише тому, що ваш "синій пісок" показує: ви - людина талановита і, я сподіваюся, добре сприймаєте критику, бо, насправді, вас від решти відрізняють не пафосні слова, а оригінальність образного мислення. Гріх на душу візьмете, якщо проміняєте образність на пафос).
Але загалом: поезія хороша. Знову ж таки: запрошую на сторінки "Сві-й-танку". Сподіваюся, редакція "Склянки часу" на те не образиться! Просто, знаєте, як воно буває: читаєш чиїсь поезії, статті, переклади, есеї... і хочеться, щоб у вас було таке саме, "бо добре воно". То і в мене так. Ясно, зі згоди авторів, та, оскільки я дізналася про них завдяки Вам, то мушу запитати дозволу.
3) Баковецька (Рачковська) Ірина Володимирівна "Про рок". Одразу кажу: "нація-реінкарнація" - це жах. Але... ваш Понтій Пілат... Це - щось. Я би просто залишила 2 частину, без 2х останніх рядків (предстати перед правдою претяжко - це гола дидактика). До речі, 4 частина теж сильна. Ви - метафізик від Бога! Біблійними мотивами оперуєте дуже добре! Не Нортрап Фрай, звісно, але... (Нортрап Фрай - вчений, який 40 років досліджував Біблію). І знову ж таки: приєднуйтесь до нас!
Отже, 2:40 ночі. І хоча я сформувала для себе топ-7, але завершу на цьому. Бо... хочу спати. Базових потреб організму ще ніхто не скасовував.
Прошу на мене не ображатися за те, що я не назвала всі вірші надзвичайно хорошими. Бо... я вірю, що кожна людина, незалежно від віку, статі і місця проживання, може рости над собою. І вдосконалюватись. Фраза "ми всі - молодці" не спровокує нікого до роздумів, не змусить писати краще. Але... чорт забирай! Ми таки молодці! А прибрати погані рими і надмірний пафос - не так складно, як повірити в себе, у свій талант. Тому я закінчу так, як зазвичай закінчую розмову з нашими редакторами: "Якщо автори будуть незадоволені вашою роботою: повбиваю!.. І бережіть себе! На дорогах ожеледь!"

топ-7.