|
08.12.2014
Рецензія на книжку:
Т.Литовченко, Литовченко Олена. Забути неможливо зберегти
Тимур і Олена Литовченки. Забути неможливо зберегти. - Харків: Фоліо, 2014.
Як говорить анотація, "Забути неможливо зберегти" - це дебют творчої пари Литовченків у жанрі трилера. Трилер про журналіста та його небезпечне життя. Добре свого часу це зумів зробити Стіг Ларссон, і, здається мені, ніхто потім ще не брався після нього за таку справу. Тому з інтересом відкрила книжку.
Напевне, панові Ларссону допомагав талант, а також те, що він сам був до останнього дня журналістом, не писав віршів, не подавався на конкурси, не відволікався більше ні на що, крім журналістики, і світ, який він описує, був йому добре знайомим.
Тандем Литовченків, щиро й із жалем кажучи, змучив читанням з першої сторінки, бо одразу стало ясно, що книжка пише про щось несправжнє. Може, мені заважає те, що я журналіст - он лікарі, наприклад, страшенно плюються, коли дивляться який-небудь навіть дуже розкручений серіал про лікарів. Бо вважають, що це пародія. Щось подібне здалося й мені.
Незрозумілий час, в якому все це відбувається, - бо дуже не схоже на сьогодні, де все вже не так, якісь старі фільми й інформація про них і акторів, котрою ні сіло ні впало засіває твій мозок наш хвацький герой, якесь несправжнє розслідування, якісь бандити з просто неможливими, чомусь мушкетерськими, "поганялами", якась мова не дуже професійної районної газети…
Єдине, що, можливо, правда, - те, що закони журналістики написані кров'ю тих, хто їх порушував. Втім, це ще треба яскраво довести. А також - це ще не вся правда.
І все ж я вдячна авторам за спробу. Тему вони побачили та чесно хотіли сказати саме те, що я як читач все ж винесла - за журналістську професію інколи платять завищену ціну, приблизно в одне життя.
Причини ж бувають дуже різні. Про це можна писати й писати.
Ольга Герасим'юк
(Джерело:
BBC Україна)
|
