О музи, надихніть на мудре слово.

23.12.2014

О музи, надихніть на мудре слово

Без сумніву, ім’я нашого постійного дописувача Лідії Коваленко добре відоме багатьом вагонобудівникам. Колишній директор музею історії заводу, член ради ветеранів підприємства, активна й небайдужа людина. Події в Україні та за її межами, зміни в суспільстві, що хвилюють сьогодні практично кожного з нас, знаходять щирі відгуки в її душі й виливаються в поетичні рядки громадянської лірики.

Навесні цього року редакція міжнародного журналу «Склянка Часу Zeitglas», що виходить у Каневі українською та німецькою мовами, оголосила Другий міжнародний поетичний конкурс «Чатує в століттях Чернеча гора» з нагоди 200-ліття від дня народження Тараса Шевченка. Поетам окреслено тему - «З гори Чернечої дивлюся в майбутнє» - і завдання - висвітлити проблему перспективи духовного розвитку України та її місця серед інших держав.

Лідія Коваленко надіслала до участі в конкурсі поезію «Дорогою Пророка». Загалом журі розглянуло 2547 творів. Тридцять першого жовтня оголошено результати першого відбірного туру. Серед 157 найкращих і вірш Лідії Микитівни. Тексти цих творів та короткі біографії авторів буде опубліковано у спеціальному випуску Вісника Другого міжнародного поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора». Вісник надішлють усім учасникам конкурсу, щоб кожен мав можливість ознайомитися з поезіями інших та долучитися до оцінювання. Авторів трьох найкращих віршів відзначать нагородами. Твори перекладуть на німецьку мову та опублікують на сторінках міжнародного літературно-мистецького журналу «Склянка Часу Zeitglas». Тож побажаймо Лідії Коваленко успіху в наступному етапі конкурсу. А також тільки добрих і позитивних новин та подій у житті особистому й суспільному, щоб давали вони натхнення на написання тільки світлих, життєстверджуючих творів.

МАТЕРІ БЛАГАЮТЬ
Матері на колінах благають
У січневий мороз, на снігу.
Адже кулі в країні літають
Вибираючи днину лиху.

- Не стріляйте в дітей безневинних! -
Озиваються між барикад, -
У синів дорогих, не чужинних,
Які стали стіною за лад.

Не соромляться кулі підступні
Поціляти в хоробрі серця,
Беручкі, осяйні, волелюбні –
Патріота земного, борця.

України вони рідні діти –
Посланці у дорозі життя.
Їм належить закони відкрити
Світлоносних джерел майбуття.

- Не вбивайте синів! Ми благаєм! –
Пролунали гучні голоси.
Мужні постаті сніг замітає,
Проте чується відгук грози.

БЕРЕЖИ СЕБЕ
Синам – захисникам України присвячую
Обережним будь, синочку,
Не впади, голівку не порань,
Виростай міцним дубочком
І живи натхненно, без страждань.

Будь розумним, любий синку,
Не спіткнись на обранім шляху.
Посади живу зернинку
В плодотворну землю – не суху.

Бережи себе, мій сину,
В боротьбі відважній проти зла.
Не спиняйся й на часину,
України слава щоб росла.

Неньки молять дітям дати
Дужі крила, небо голубе.
Син прийшов, аби сказати:
«Рідна мамо, бережи себе!»

ДОРОГОЮ ПРОРОКА
Чатує дорогу Пророка
В століттях Чернеча гора,
Аби не спинялися кроки
До миру, любові й добра.

Безсмертно розкрилося слово,
Палке, мов незгасна зоря,
Ясного прозріння основа,
Стрімкого, як світ, Кобзаря.

Наказ доленосний родині:
«Свою Україну любіть!»
У серці відлунює й нині:
«І будьте людьми! Не згубіть!»

Вже двісті хвилюючих років
Стоїть на сторожі у нас
Наснажливий промінь уроків,
Який дав Шевченко Тарас.

Твій голос почули поети,
Який пролунав немов дзвін,
Кайдани рвемо і тенета,
Щоб встати назавжди з колін.