Що робити, коли ви опинилися на 10 днів прикуті до лікарняного ліжка, ізольовані від зовнішнього світу? Полинути у внутрішній. Або (як відповіла на це авторка роману “Hunt, Doctor, hunt”): “...коли лежиш горизонтально 10 днів і з забороною читання, легко вирішити, що в такому випадку саме час взятися за писання.”

Саме таким чином і народився роман Гаськи Шиян “Hunt, Doctor, hunt”, який було представлено цієї осені на Форумі Видавців у Львові. Дія роману починається у львівській лікарні. Молодий лікар бразильського походження на ім'я Спиридон, закінчивши навчання у Тернополі, чекає на інтернатуру у Львові. За 7 років, що він провів в Україні, в нього складається досить суперечливий образ соціальної справедливості, традицій і цінностей українців. Але спраглий до міркувань про соціальне, Спиридон продовжує свої “дослідження”, “бо таки проникся до цієї країни, яка мужньо витримала клітородектомію”. У відпустку перед інтернатурою герой вирушає до Бразилії і Амстердаму, де на нього чекають примари минулого, неординарні знайомства і унікальний досвід.

Публіка сприйняла роман досить суперечливо, та, тим не менше, ми готові назвати 7 причин прочитати його. Отже, по черзі:

1. Сама Гаська Шиян. Як на мене, особистість самої авторки вже є достатньою підставою звернути увагу на роман. Адже Галина — сучасна молода письменниця і мандрівниця з досить неординарним та іронічним поглядом на світ, людей навколо і, звичайно, на саму себе. Коли їй було 16, то вона мріяла жити сама на мансардному поверсі, а коло її знайомих мали б складати митці, поети і музиканти.

Сьогодні мисткині 34 роки, вона виховує доньку, а за плечима в неї успішний переклад книги “Світло згасло в країні див” ДіБіСі П'єра. Також вона є авторкою проекту “Декаданс Бере Своє”. “Hunt, Doctor, hunt” – дебютний роман Шиян.

2. Перетворити життєві труднощі на шлях до успіху. Коли письменниця потрапила у лікарню з синдромом Ханта і була обмежена в русі, їй заборонили навіть читати. Але такі раптові обмеження спонукали Гаську розпочати роман, написання якого вона планувала аж на 12 років пізніше! Перші 100 тисяч знаків були написані на телефоні, а завершений роман вже за межами лікарні.

Це відбивається і в характері тексту: складається враження, що збентежена свідомість авторки, будучи ізольованною від світу, ніби продовжує ще деякий час породжувати ідеї і міркування у вигляді емоційних і цинічних постів для фейсбуку, хоча у книзі вони і оформлені в діалоги лікаря і пацієнтів.

Динаміка роману постійно змінюється разом із погодою за вікном, географією руху головного героя і реальним рухом самої мисткині від лікарняного ліжка у “великий світ” — від нагромадження повторів, видінь, асоціацій закритої лікарні до реальності і простоти відкритого простору. Бурхлива умовно-перша частина роману, сповнена стьобу і гри попсовими образами невільно наштовхує на асоціацію історії fb-профайлу з історією хвороби в лікарняній картці.

Цей роман – чудовий приклад того, як стан хвороби перетворився у привід до творчості, самореалізації, та, врешті-решт, успіху. Лікарня як місце тимчасового перебування теж може бути місцем перетворень.

3. Дізнатися про насолоди Ріо, Амстердама і Львова. Герой роману відлітає з України в далеку подорож. Спиридон перш за все сповідує філософію гедонізму (як і авторка роману, між іншим). Наскільки різними можуть бути насолоди і як далеко він може зануритися, знають тільки хвилі океану, жінки, крила парапланів, амстердамський “дитячий садок” і “дабл-стронг” під двоспальною ковдрою. Насолода всюди і завжди — ось його девіз. Для задоволення немає державних кордонів, і часових обмежень: Спиридон знаходить красу і прояв справжніх почуттів і в дотику до вад шкіри та ознак старіння коханої людини.

4. Роман дихає сьогоденням. Про соціальність і злободенність тексту у весні-літі 2014 годі й говорити – неможливо написати книгу у вакуумі. Але, як на мене, актуальність роману виявляється навіть не в тому, що в ньому написане, а як це написане. Інформаційна війна, яка мала місце в світі, відбивається на специфіці: серед діалогів героїв лікарні важко знайти конфлікт ідеологій, характерів чи сперечання з приводу “вічних питань”, натомість — суцільний інформаційний шум. До речі, не менш відповідними до настроїв в країні і до тексту є ілюстрації, створені близькою подругою авторки Маріанною Винар.

5. Віднайти свою жіночність у образах героїнь роману разом із Гаською Шиян.
Обравши головним героєм чорношкірого бразильця Спиридона, авторці все ж таки не вдається уникнути автобіографічності у романі. За, здавалося б, рясними балачками, міркуваннями і коментуванням, нам складно осягнути постать героя як цілісну особистість зі своїми принципами і метою.

Натомість жінки, яких зустрічає Спиридон, достатньо чітко дзеркалять образ/образи самої Гаськи Шиян — молодої матері, подорожуючої письменниці, знову ж таки, гедоністки, і врешті-решт, дівчини з інфекційної палати, що хвора на синдром Ханта.
Не зважаючи на те, що головним героєм “Hunt, Doctor, hunt” є чоловік, цей роман про жінок: відвертих, молодих і немолодих, про красу, вік, незалежність і самотність.

З кожним наступним образом, авторка розкриває ще одну сторону своєї жіночності. Часом відкриті “обличчя” лякають нас, але зізнаючись собі відверто в їх присутності, позбавляєшся страху і робиш крок назустріч самосприйняттю.

6. Полюбити Львів. Галина Шиян — львів’янка. І очима Спиридона, і вустами випадкових перехожих, вона смакує і виписує вулиці і вулички, старі будівлі і той самий люд рідного міста. І сварить, і пестить одночасно як малу дитину. Поза гомоном генделиків, магазинів і ремонтів доріг, чуєш ніжність Гаськи до рідного Львова, і можна й самому закохатися у це місто.

7. Прийняти виклик від Гаськи Шиян і відправитися у подорож.
Отже, своїм “Hunt, Doctor, hunt” авторка закликає нас до полювання на країни, місця, часи, інших, і самого себе: пошуку жіночності/маскулінності у собі. Одним словом, до подорожей зовнішніх і внутрішніх. А останні, знаєте, під силу далеко не кожному.

7 підстав прочитати роман Гаськи Шиян.