Як своєрідний оберіг.

Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.

Літературний клуб «Маруся» створює Центр літературної освіти

11.03.2013

Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.

Місцеві особливості електрокнижок 2

15.01.2013

Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».

Книголюбам пропонуємо купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх
видів книг, окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua

Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково

, але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".

Рецензія

22.02.2015

Як своєрідний оберіг

Рецензія на книжку:
О.Апальков, Петренко Микола, Лазо Сергій. "Склянка Часу*Zeitglas", №72 : літературно-мистецький журнал
(Переклад: Апальков Олександр, Хомутина Хельга)

Спочатку мені здалося, що в часописі значно сильніша проза, оскільки я зумисне спершу читала тільки її — власний жанр, постійне особисте римування, зрештою, надокучають, Отож від душі насолоджувалась оповіддю про славетну київську княгиню («Ольга — первая женщина в русской истории» Лео Сіверса), психологічним дослідженням людських якостей («Пена на губах» Г. Померан-ца), витонченою художністю, ліризмом («В чужом пиру похмелье» О. Апалькова).
Потім настала черга поезії. Тут, звичайно, багато важить співпадання смаків. І найближчими по духу, найзрозумілішими були мені О. Підлісна, І. Ютін, М. Дреганова. А. Корінь нікого, мабуть, не
залишить байдужим, розтривоживши душу оригінальною колоритною свіжістю, істинною народністю.
Добре, що дали безсмертного Рільке! Класика обов'язково мас бути присутньою як своєрідний оберіг, надто для молоді...
Бажаю «Склянці Часу» бути завжди такою бажаною, жаданою для того, хто хоче втамувати жагу Прекрасного.
Наталка МАТЮХ,
член Спілки письменників України.
м. Харків, Україна.

Наталка МАТЮХ

(Джерело: journal)