Казки, розказані вночі, не завжди направду є казками. Але у кожної історії свій час, лише тоді вона стає магічною.
Головних героїв цієї казки багато, бо в ній перетинаються дві сюжетні лінії, дві оповіді: одна – це лінія дітей, які втекли з оздоровчого табору, щоб зустріти світанок на березі моря, саме їм оповідає вожатий на ім’я Валентин таємничу історію про кохання, боротьбу за владу і чари; та друга – безпосередньо сама історія, яка відбувається у казковому світі.
Звісно, що цікавіше слідкувати за казкою, і дуже добре, що їй приділено значно більше уваги, ніж подіям у реальному світі. Але поступово казковий і реальний світи наче зближуються, переплітаються, відбуваються взаємовпливи – психологічні, сюжетні, світоглядні.
Не зважаючи на те, що повість невеличка за обсягом, вона дуже концентрована за рахунок досить великого проміжку часу – проходить більше року – і великої кількості подій, які відбуваються в житті героїв.
Головних героїв у казковій лінії п’ятеро: королева Тінтірлат, чаклунка Грейж, юна красуня Вея, мисливець Лаолант і дуелянт Явконд.
Майже між усіма відбуваються різноманітні конфлікти, що розкриває образ кожного героя.
Конфлікт Тінтірлат і Грейж за владу, бо якщо Тінтірлат є законною правителькою, то Грейж хоче загарбати владу в королівстві за будь-яку ціну, й у тому їй допомагає чаклунство.
Явконд і Лаолант закохані у Вею. Спочатку вони зустрічаються як супротивники на дуелі й порушують правила, бо є такі ночі, коли, щоб не зруйнувати чарівний захист королівства, не можна відбирати життя. Засліплені шаленими почуттями, обоє вирішують битися до смерті. В результаті Лаолант отримує важку рану, а Явконда королева Тінтірлат ув’язнює на багато місяців, і ця неволя змінює вільнолюбного Явконда не в кращий бік. Вдруге вони зіткнуться вже на полі бою, але вибір сторони буде непростим й, здебільшого, неочікуваним для читачів.
Конфлікт у серцях обох чоловіків, бо їхня пристрасть, кохання, бажання влади, жорстокість, вірність і ще багато чого постійно борються і в душі Явконда, і в душі Лаоланта, що впливає на їхній вибір і вчинки.
Конфлікт між Вею і чаклункою Грейж, бо вони сповідують різну життєву філософію, і саме їм доведеться зіткнутися у двобої чарівними мечами, які відгукуються на кожен рух душі та є продовженням волі.
Врешті, чаклунка є тою центральною фігурою, через яку проходять усі конфліктні лінії, бо вона на певних етапах виступає як головний антагоніст до всіх персонажів.
Не зважаючи на досить сильно закручений сюжет, щонайперше ця книга про почуття й пізнання самого себе. Усі герої змінюються, перед кожним із них постає вибір, як діяти далі: бути вірними своїй державі, королеві, коханню чи спокуситися обіцянками влади і зрадити все, а, в першу чергу, самого себе, піддатися боягузтву, жорстокості, п’янкій владі над чужими життями.
Особливо цей вибір стає актуальним, коли у королівство починають одна за одною приходити біди – зачарована зима, зневіра, кривава війна...
Поразка й перемога залежать від кожного, і навіть зрадник може отримати прощення, якщо знайде в собі сили зійти з лихого шляху. Але за всі вчинки кожен із героїв отримує покарання, хоча для виправлення великого зла потрібна добровільна жертва.
Також особисто мене вразило, наскільки майстерно передана психологія сприйняття світу казковими персонажами. Вони справді живуть в іншому світі, відмінному від нашого. І для них Весна може бути «юною», хоча нам буде складно одразу уявити цей образ.
Ще одним важливим мотивом книги є мотив зради, що поєднується із мотивом вірності: якщо ти зрадник, то зраджуєш і себе, і свої ідеали, і людей, які тобі не байдужі, і рідну землю; якщо ти вірний, то потрібно усвідомити, наскільки важко бути вірним до кінця, не йдучи на компроміси з власним страхом і сумлінням. І чи бути зрадником – це клеймо на все життя?.. Залежить від багатьох обставин...
Книга складна філософськи, та завдяки пригодницькій складовій читається на одному подиху, у ній багато таємниць, натяків, детективної інтриги. І це стосується не лише казкової лінії, але й реалістичної, бо і там за, здавалося б, простими обговореннями почутого криється багато смислів. Тим, хто стає частиною легенди, теж доведеться пройти випробування, зробити вибір, хоча і не такий жорстокий, як тим, про кого вони почули у начебто казці. Від цього вибору також залежить дуже багато у житті багатьох людей.
Мова твору метафорична і яскрава, багато фраз хочеться узяти з тексту в якості афоризмів. Образи героїв змальовані лаконічно, та дуже чітко, віриш, що саме так могли б розповідати цю історію, якби випала така нагода. При цьому знаходиться можливість показувати почуття і думки всіх головних персонажів, що також зроблено акуратно і цілісно.
Також маю відмітити, що книга цікаво ілюстрована, особливо гарно змальовані персонажі, вони дуже схожі на образи, втілені в тексті.

Висновок: Я би порадила цю книгу не лише підліткам, але й дорослим, бо головні герої все ж таки дорослі з типовими проблемами і випробуваннями, які на психологічному рівні зустрічаються не так вже й рідко у реальному житті.

Наталія Дев'ятко «Легенда про юну Весну».