|
|
07.03.2015
Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.
11.03.2013
Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.
15.01.2013
Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».
|
Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
|
|
|
06.06.2015
Рецензія на книжку:
Забужко Оксана. Український палімпсест : Оксана Забужко в розмові з Ізою Хруслінською
(Переклад:
Матіяш Дзвінка)
Нещодавно вийшла книга розмов Оксани Забужко із польською журналісткою «Український палімпсест. Оксана Забужко у розмові з Ізою Хруслінською». Спочатку книга побачила світ у Польщі (відповідно – польською мовою). І лише тепер – у перекладі – повернулася в Україну. Презентували її Оксана та Іза на «Книжковому Арсеналі» в Києві. Цією книгою, за словами Забужко, вона може вважати завершеною свою роль коментатора України.
Жанр книги – інтерв’ю-ріка – екзотичний для України, але поширений для поляків. Три роки тому Іза прочитала «Музей покинутих секретів» і віднайшла там багато тем, про які хотіла поговорити з Оксаною, зробити книжку через прямий досвід людини: «Це спроба полякам розповісти про Україну через її культуру. Ця книжка говорить передусім про найкращу Україну», – зазначає журналістка. Ще до цього вона робила багато різних проектів із українцями.
Те, що вийшло – результат тижневого перебування Хруслінської і Забужко на заході Польщі, коли вони нон-стопом розмовляли під запис «старосвітських бабін»: «Ми разом сміялися, плакали, журилися. Без речей екзистенційних, сутнісних для обох, нічого не вийде».
За словами Ізи, «дуже швидко з’явилося те, що виникає між людьми, які мають спільні інтереси». Оксана додала, що одним із об’єднувальних моментів стали однакові книжки, які вони любили в дитинстві («Вінні Пух», наприклад).
Оксана відзначила тут журналістську майстерність, з якою Іза підійшла до завдання: «Я б рекомендувала книгу усім журналістам як «must read». І жартома: «Тут усе, що ви хотіли знати про Оксану Забужко так, щоб її не читати».
Багатозначними стали презентації книги в Польщі. Адже Майдан почався одночасно із першою презентацією книжки в Любліні. «Було насправді стрьомно, – розповідає Оксана. – У нас наперед запланований тур. По дорозі говоримо про презентацію. І в цей час у мене починають частити дзвінки з України. Невідомі номери – значить, телефонують журналісти. І значить, щось сталося. І коли ми приїздимо в Люблін: «Чули, Азаров зробив офіційну заяву, що Україна відкладає підписання асоціації із Євросоюзом». Невже кінець? Невже почалося? Невже накрили? Вся та розмова в Любліні була про те, що буде з країною».
Одним із розділів книги є розділ «Загрози». Вони проговорювалися ще півтора року тому. Але те, про що говорилося тоді, вибухнуло тепер.
Під час презентації у Гданську, згадують, письменниця дивувалася: «Якщо Ви не знаєте про нас таких простих речей, то що ви про нас узагалі знаєте?».
Оксана розповідає, що тривалий час виступала коментатором України. Тож «Український палімпсест» – певний підсумок цього. «Свою роль коментатора ніби можу вважати завершеною. Ми вступили в період великих трансформацій, хочемо цього чи ні».
За матеріалом "Гречаного блогу" Наталі Романюк
Наталя Романюк
(Джерело:
Гречка)
|
|
|
