Оксана Забужко. Тут могла бути ваша реклама. – Х. : Клуб Cімейного Дозвілля, 2014. – 320 c.

Щоб потрапити в жіночий дискурс, треба небагато: іронія, яскраві метафори та, безперечно, схильність до хвилювань. Усі ці складові присутні у новій збірці Оксани Забужко «Тут є ваша реклама». Класичними нотами звучить роман «Польові дослідження з українського сексу», який увійшов у «Вашу рекламу». Це вже необхідність. Літературний бренд, що чітко виділяє Забужко на тлі сучасних письменників. Але, якщо відсторонитися від віковічної теми українського сексу, то досить цікавими й актуальними є декілька нових оповідань Оксани Забужко. Хоча новітність їх умовна, бо час написання сягає аж 1981 року, а закінчується на 2013 році. Охоплення різних епох, які все одно поглинаються невмирущим «пост». Пострадянське, постмодерне, постсексуальне, пост, пост, пост… Життєві історії базуються на послідовності: спочатку було одне, потім інше, а насправді все одне й те ж. Бо історія не щезає безслідно.

Саме це доводить нам Оксана Забужко у оповіданні «Жоравницькі», який має ледве не епічний розмах. Події «Жоравницьких» відбуваються в останній чверті 16 сторіччя в Луцьку. Ворогування двох братів-шляхтичів за землю, озера та мед виглядає страшним, але найбільш витончену підступність демонструють дружини братів Жоравницьких, які довели цей конфлікт до масштабних наслідків. «По цілій Європі бліді, родинно-тендітні жіночі пальчики, беручи чоловіків за гордо вистромлене прирождіння, обертали їх на шахові фігурки в кривавій партії запалених воль, і ніяка інквізиція з відьмоспаленням негодна була затлумити необорне й невситиме, дужче від любострастного жіноче: хочу!»

Мотив «хочу!» відчувається в оповіданні «Тут могла б бути ваша реклама», яке нагадує гуморескний твір Тефі «Життя та комір». Перефразуючи цю назву, можна сказати, що оповідання Оксани Забужко має називатися «Життя та/чи рукавички». Письменниця на декількох сторінках оплакала стару європейську цивілізацію, написавши про те, як мистецтво виготовлення ніжних рукавичок відходить у минуле, залишаючи по собі штамповані вироби, що не мають індивідуальності. Все схоже одне на одного. Все майже однакове.

За втраченим дитинством Забужко сумує в «Дівчатах». Зовні безтурботне дитинство вона охрестила «Країною Спадаючих Колготок». Радянські часи з їхніми коричневими бавовняними колготками відійшли у минуле, залишивши місце експансії бездушному капрону. Ця бездушність, втілена в лискучу гладкість, й далі прогресує, створюючи все більш привабливі форми. Але у пам’яті часто спливають саме ті бавовняні колготки. Для деяких жінок, тодішніх дівчаток, саме це є символом радянської епохи.

Злободенним є оповідання «Альбом для Густава», написане Оксаною Забужко у 2005 році. Це хроніка Помаранчевої революції, зображена крізь призму свідомості українця, українки і голландця Густава, який спостерігає за цими подіями. Ось такий інтернаціонал. Багато моментів з цього оповідання дуже нагадують нещодавні події на Майдані. Ті ж спалахи національної свідомості і хвилювання щодо майбутнього: «в нас справді ввімкнулася, поза нашою свідомістю, якась глибша, колективна пам’ять – ніби прорвало шлюзи, розсунуло інформаційні горизонти… Може це й є закон історії: коли народ діє як одна колективна душа, тоді його пам’ять якимось незбагненним чином виявляється більшою за сумарну пам’ять одиниць, що його складають».

Мандри по колективному несвідомому і жіночих архетипах, що легко пізнаються в оповіданнях Забужко, стануть у пригоді читачам, що люблять не стільки сумувати, скільки подорожувати у хвилях часу та рефлексій.

Катерина Холод

В Країні Спадаючих Колготок.