Київ – У відповідь на «удари кувалдою» по меморіальній дошці Юрію Шевельову-Шереху, яку у вересні демонтували в Харкові, видавництво «Комора» перевидало книгу «Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби: 1992-2002». Чомусь саме після демонтажу багато українців вперше дізналися про мовознавця-інтелектуала, констатує автор Оксана Забужко і наголошує, що зараз як ніколи Україні потрібен гід по Шевельову. Саме він допоможе українцям відмежувати себе від появи «добкіних-кернесів», переконана письменниця.

Місце на стіні будинку «Саламандри» у Харкові, де два місяці тому ще висіла меморіальна дошка Юрія Шереха-Шевельова, сьогодні затерте і загладжене так, що й сліду не видно. Саме тому художник Ростислав Лужецький, готуючи обкладинку до перевидання книги листування Оксани Забужко та Юрія Шевельова, використав кадр з відео харківських тележурналістів, де діри у стінах ще видно. Тим самим він зробив пам’ятним знищення, яке харківська влада сьогодні активно заперечує.
Юрій ШевельовЮрій Шевельов

Письменниця Оксана Забужко, для якої Юрій Шевельов був наставником і який підписував листи до неї словом «дідусь», знищення матеріальної дошки називає актом вандалізму. Під час цього, каже письменниця, харківська влада знищила громадську власність, вкрала людські гроші, за які дошка й була встановлена. Оксана Забужко звертає увагу на те, що чомусь промоція української культури з боку влади відбувається тоді, коли влада щось атакує. І саме так сталося з Шевельовим.

От коли відбувається якийсь брутальний хамський наїзд, тоді українці раптом відкривають щось таке, чим варто пишатися
Оксана Забужко
«От коли відбувається якийсь брутальний хамський наїзд, тоді українці раптом відкривають щось таке, чим варто пишатися. Свіжий прецедент – це наїзд Табачника на римейк роману Горліса-Горського «Холодний яр» Шкляра. Щось подібне відбувалося і з Шевельовим. Коли два роки тому я готувала цю книжку, я готувала її саме як гід по Шевельову. А чим скористалася харківська влада? Тим, що це знання залишалося езотеричним, надбанням вузького грона інтелігенції. Словом, стало ясно, що книжку треба перевидавати», – розповідає вона.

Як знищення дошки активізувало пам’ять про Шевельова?

Шевельова називають втіленням нерадянської України, якою вона починала бути до того, як у 1930 році Сталін розпочав війну з українським народом. Його мовознавчі студії, зазначає виконавчий директор міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький, є антирадянськими й антиімперськими, бо каменя на камені не залишають від концепції спільного походження східнослов’янських мов (української, російської, білоруської). Крім того, саме Юрій Шевельов є прикладом «автолюстрації», яка так потрібна Україні, адже він єдиний встав і розповів, як його на 28 днів завербували в НКВС і як він від того втікав.

«Як тільки ви доторкаєтеся до постаті Шевельова, як тільки починаєте покладатися на його дослідження не тільки у фонології, а й у літературознавстві, до прози, то ви розумієте, що піднімаєтесь над цими примітивними, сполітизованими суперечками», – каже Бистрицький.

Ініціаторка встановлення меморіальної дошки Юрія Шевельова у Харкові, координаторка Українського клубу Слобідчини Вікторія Склярова розповідає, що, згідно з нещодавнім опитуванням, проведеним компанією «Український соціологічний стандарт», кількість харків’ян, які засуджують дії влади щодо знищення дошки, зростає, а проте половина з 800 опитаних харків’ян досі не знають нічого про Шевельова. Саме тому, розповідає Склярова, з 12 до 14 грудня громадське вшанування пам’яті мовознавця продовжиться у Харкові дискусіями, літературними вечорами і круглими столами.

Сприяти «поверненню» видатного інтелектуала повинна і заснована після харківських перипетій премія імені Юрія Шевельова. Вона присуджуватиметься раз на рік українському авторові за художню і наукову есеїстку.

Тим часом у Львові на фасаді будинку №14 на вулиці Конопницької, у якому протягом 1943-1944 років мешкав Юрій Шевельов, невдовзі встановлять пам’ятну таблицю. Те ж саме може відбутися і в Києві на будинку Інституту літератури імені Шевченка Національної академії наук України на вулиці Грушевській.

Юрій Шевельов став відомим насамперед завдяки дослідженням історичної фонологїї української мови. Саме він ввів українську мову в міжнародний лінгвістичний обіг і заперечив існування спільної колиски для «трьох братніх народів». Окрім посад професора Гарвардського та Колумбійського університетів, Шевельов був іноземним членом НАН України, а також став почесним доктором Альбертського, Люндського, Харківського університетів та Києво-Могилянської академії. 50 років зі свого 94-літнього життя мовознавець прожив у Нью-Йорку.

Ті, хто був знайомим із мовознавцем, відгукуються про нього, як про людину з тонким почуттям гумору, яка понад усе прагнула виговоритися за допомогою своїх книжок, але яка, проте, залишилась незатребуваною сучасниками.

Щоб не було «кернесів-добкіних», українцям потрібен гід по Шевельову – Забужко.