На обкладинці книжки зображена дівчинка, що може нагадати персонажа маленької Крістіни Орбакайте з фільму "Чучело". Власне, образ Лєни Бессольцевої може стати непоганою матрицею сприйняття повісті.

В центрі уваги - життя школярки Ольги, дуже самотньої дівчинки з хорошої родини. Оля не фарбується, не ходить на дискотеки і не слідкує за модою. Також її б'ють однокласники. Дівчинка прагне втекти від реальності, тому обирає віртуальний світ. Але не комп'ютерні ігри, а красне письменство - вона починає писати нібито роман.

Щоправда, фрагменти її креативу важко ідентифікувати як літературу. Я не розгледіла естетичного чи змістового навантаження в цьому прийомі "текст у тексті": "роман" Ольги до кінця не дописаний і не містить асоціацій чи паралелей із сюжетом повісті. Якщо чесно, іноді виникає відчуття вторинного використання сировини старих чернеток.

До української літератури дійшли-таки впливи класичних "вивертань" тексту à la Борхес. Олена Захарченко написала повість "Дівчинка з химерами", центральним персонажем якої є сучасна українська дівчинка-підліток Ольга, яка пише роман про прадавню язичницю Марію. Так от, у повісті звучить голос Марії - саме вона розповідає всі історії про Ольгу.

"Дівчинка з химерами" не залишає однозначного враження після прочитання. Лінія розвитку подій доволі повільна, відсутні міцні смислові вузли, текст тримається на голосі оповідача та на купці персонажів - це непоганий приклад класичного розмазування оповіді в хорошому сенсі слова "дефабулізація".

Щоправда, місцями текст аж надто перенавантажений персонажами. Сторінка за сторінкою такий собі шлейф нових імен "почту" Ольги стає все довший - у стилі "Чарівника країни Оз". Та введення в сюжет додаткових учасників зовсім не грає на користь розвитку подій - навпаки, залишається враження недорозвиненості інтриг, які кинули напризволяще та не докрутили до кінця.

Поруч із доволі свіжою лінією характерних для Олени Захарченко фантастичних подій у дусі слов'янської демонології, виринає дивна своєю банальністю лінія реальності. Текст містить цілий ряд гендерних і соціальних штампів.

За приклад штампу можна навести дихотомію хорошої дівчинки Ольги та поганої дівчинки Любані. Хороша дівчинка - скромна мрійниця, поет-початківець, "сіра миша" не від світу цього. Погана дівчинка - ходить на дискотеки, зустрічається з хлопцями, фарбується, втрачає себе та обов'язково вагітніє ще школяркою, щоб вийти заміж і жити зі сварливою свекрухою. Хорошу дівчинку за сюжетом не раз битимуть. Переважно погані дівчата.

Навіщо рубати банальності з плеча? Можливо, використання стереотипів у тексті дозволить відсіяти зайвих "поганих" читачів і привабити "хороших" із комплексом жертви. Також спокусливою видається варіація на тему дитячих травм і решти за Фройдом.

За всіма недоліками форми та змісту текст приховує одну надзвичайну перевагу. Він місцями іронічний. Захарченко наповнює повість рядом маркерів, які відразу опускають пафос на тон нижче і не дозволяють сприймати написане аж надто серйозно. Одним із найліпших іронічних епізодів я б назвала сцену зустрічі молодих поетів-школярів із літераторами обласного масштабу.

Текст точно має сподобатися шанувальникам більш ранніх романів Олени Захарченко та любителям інтерпретацій слов'янської демонології. Повість "Дівчинка з химерами" хотілося б назвати жанровим чтивом на межі фентезі. Але є ризик, що через малу дозу action і недостатню динаміку сюжету частина підліткової цільової аудиторії цю книжку не дочитає до кінця.

Книжки липня: работоргівля, химери та поляки.