Вісник четвертого поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора».

02.01.2016

Вісник четвертого поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора» отримав і з задоволенням прочитав. Він є спеціальним виданням. Проте ця збірка віршів – цілком достойний альманах хорошої патріотичної поезії.
Дуже вдало вибрано тему конкурсу – «Про рідний край», з висвітленням ролі «малої батьківщини». Це благодатний матеріал, де кожному є про що сказати, тим паче поету – творчій особистості, наділеній здатністю сприймати світ у поетичних образах. (Віршів не по темі майже немає.)
Читаючи конкурсні твори, можна вивчати географію України. В 137 віршах захопливі спогади і описи великих і малих міст, містечок і сіл рідної країни.
Вісник містить непогану добірку поезій з досить пристойним середнім рівнем. Звичайно, є вірші явно недопрацьовані авторами, з нецікавими текстами, банальними думками, затертими метафорами. Є декілька верлібрів (модного жанру євро-поезії). Трапляються слабкі рими, не завжди витримується метрика, є чимало русизмів. На жаль, знову зустрічаються друкарські помилки. Але в цілому збірка справляє дуже приємне враження. Через те, що вірші писалися авторами настроєними на одну тему, то іноді здавалось, що більшість поезій писала одна людина – Справжній Патріот. В кожнім вірші присутня позитивна поезія любові до рідних місць. Це можуть бути різні локації, з різною роллю в житті людини. Місця́, де ти народився, де пройшло дитинство; місця́, де був дім твоїх батьків, де прийшло перше (чи не перше) кохання; місця, де живеш ти, чи твої діти. Місця́ історичної пам’яті, просто мальовничі місця України.
І хоча в віснику зібрано твори одної тематики, проте все одно жанрово, сюжетно, стилістично, за рівнем майстерності вірші відрізняються.
Багато віршів, в яких пейзажна лірика передає роздуми і переживання автора – наприклад, Співак Наталія ( сторінка 120), Стасюк Микола (121).
Чимало віршів про місця де пройшло дитинство – сподобались: Гільчук Володимир(30), Кірій Олександра (60).
Є ліричні твори-елегії меланхолійного, сумного змісту – відмітив би Ущапівська Тетяна(128).
Є вірші близькі за звучанням до народої пісні – наприклад, Журенкова Лариса(49)
Є вірші-оди, вірші-думи, гімни (Решетняк Лілія (106))
Цікавий вірш-монорим Володимира Назаренка (95)

Простежується і варіативність підтем – від громадянської, національної, суспільно-політичної до елементів філософської лірики.
Звучить і родинна, і любовна тематика.
Зустрічаються елементи сатири, іронії, стьобу – сподобався оригінальний вірш автора Боісіда (20).
Навіть підлітково-бунтівний вірш Медвідь Олександри(85), що починається словами «Я ненавиджу Львів» насправді переповнений емоціями любові.
Є вірш-звернення до емігранта – Іванна Байда-Слободян(14)
Є спогади емігрантів про рідні місця – Генцельман Жанна(29), Маковець Оксана(79), Харченко Інна(132), Шевельов Марко(137)
Зауважень до збірки мало. Перш за все бажалося б, щоб розмір шрифта був більший. Адже 30% довжини сторінки залишилися незайнятими при дотриманні умови конкурсу –«обсяг вірша обмежується двадцятьма рядками». Інша справа, що знову у Віснику є твори, які перевищили вказаний ліміт рядків і їхні вірші зайняли всю сторінку.(Наприклад, на сторінках – 2, 20, 72). Це звісно дратує дисциплінованих авторів, бо багатьом з них довелося скорочувати свої вірші до обумовлених «п’яти чотирирядкових строф».
Ще раз повторюсь – переважна частина поезій представлених в Віснику поетичного конкурсу «Чатує в століттях Чернеча гора» мені сподобалась. Якщо ж треба виділити лише три твори, то зупинюся на такому виборі: Геник Леся (28), Данилюк Наталя(38), Шевельов Марко (137)