|
05.05.2016
Рецензія на книжку:
Е.Заржицька. Китеня Тимко. Подорож до Австралії
Ми залишили китеня Тимко, коли він разом із друзями, сам того не знаючи, опинився на порозі великої небезпеки. Хижий, жорстокосердий прадавній кальмар Архітеутис прокинувся від столітньої сплячки голодним і злим. А чим голодніший кальмар, тим він зліший.
У вражини одразу знайшлися спільники – Альбатрос і Баклан, знайомі читачам із зовсім не гарного боку.
А що ж далі? Невже кальмару і цього разу вдасться підтвердити усі страшні чутки, які про нього ходять?
Як би там не було, та на наших морських друзів чекають тяжкі часи, у тому неможливо сумніватися.
Та поки кальмар здебільшого ховається на морському дні і переймається, як би нарешті смачно попоїсти... Чи хоча б трохи вдовольнити свою утробу, бо з розкішним обідом раз за разом доводиться почекати.
У своїй захопливій подорожі до Австралії Рипучий Корабель, китеня Тимко та його чисельні друзі зустрічають морських черепах, дізнаються, звідки ті взялися. І ця розповідь стає ще одним гарним матеріалом для газети капітана – тому і розповідали так докладно про себе черепахи-самітники, що насправді не дуже полюбляють спілкуватися з іншими мешканцями моря. Історія про Матінку черепаху, яка нікуди не встигала, така зворушлива. певно, саме тому на обкладинці цієї книги зображено саме морську черепаху.
З’являється знову симпатична Морська зірочка-вегетаріанка. Вона не залишила задуму допомогти своєму кораловому кущику навчитися будувати гарні атоли.
А які кумедні Альбатрос і Баклан, що сваряться за гамбургер! Якщо так настирно прагнеш відібрати їжу, не дивуйся, якщо вона впаду у чиюсь чужу ненаситну утробу. Ой, як вподобав кальмар Архітеутис модну людську їжу! Тільки де ж для цього велетенського страховиська стільки гамбургерів узяти?
І важливо, що за останні сто років світ добряче змінився. Якщо раніше кальмар запросто трощив вітрильники, то як йому бути з велетенським металевим лайнером?..
А ще ми побачимо масовий бойовий плавак у виконанні мант. Повірте, це вражаюче!
Батько Крихітки Манти, до речі, переконаний, що китеня Тимко теж може навчитися цього бойового мистецтва. Та для того треба час, а от найпростіші сигнали, закодовані азбукою Морзе, можуть невдовзі знадобитися нашим друзям.
Завершується ця книга на дзвінкій ноті "Далі буде", і покинути читати наразі вже неможливо. Далі і далі заводить ця історія читачів, відкриваючи нові береги.
Висновок: Четверта книга органічно продовжує цикл, і мені вже кортить зазирнути до наступної книги.
Яна Стогова
(Джерело:
Книжкова скриня)
|
