” У вересні я придбав черговий літературно-художній альманах серії “Скіфія”. З цікавістю став його гортати, бажаючи впевнитись, чи від- булися якісь якісні зміни в творах, що друкуються в альманасі.В пер- шу чергу, звичайно, мене цікавили поетичні твори.Рівень новелістики звично пілтримується доволі високим і швидко визбирати бліх в про- зових творах мені не вдасться. Враовуючи доволі велику кількість авторів альманаху,мені цьо-го разу хотілося більше уваги приділити тим творам, які більше спо-добались мені чи то своєю свіжістю, чи якістю.При їх перегляді впа- ло в очі, що твори авторів-жінок, якщо взяти в середньому, вигля-дають більш технічно досконалими ніж твори авторів-чоловіків. На відміну від них кращі твори чоловіків вирізняються більшою сміли- вістю у висвітленні теми та фантазією. Чим це пояснити? Можливо тим, що за нашою статистикою жінки в Україні більш освічені,більше жінок мають вищу освіту. Освіта взагалі така річ, що впливає на процеси, які начебто дале- кі від беспосереднього її застосування.Так, відомий історик А.Кащен- ко у своїй книзі “Оповідання про славне Військо Запорожське низове (Коротка історія Війська Запорожського)” однією з головних причин руїни в другій половині сімнадцятого століття називає занепад освіти: “...у Війську Запорожському не було єдности й однодумства. Воно ма- ло претензії вершити на Україні справи і наставляти гетьманів,та з то-го нічого не виходило, бо поміж запорожським товариством все мень- ше ставало людей освічених, які розуміли б складне тогочасне стано- вище України і своїм впливом вели б козацтво до певної мети... Став-леники запорожців Брюховецький, Суховієнко та Ханенко нічого не зробили своєму рідному краєві, опріч лиха, завзятий же та видатний запорожський ватажок часів руїни Іван Сірко, не маючи ніякої освіти і навіть неписьменний, не міг зрештою взяти запорожське товариство під свій вплив.Все своє життя він хоч і щиро обстоював ідею незалеж- ности України од сусідів, та не вмів користуватись з обставин і прово- див лише стародавню політику запорожського лицарства -- засліплену ворожнечу до татар та турків.” Я для того навів цю розлогу цитату, щоб підкреслити, що у світі все взаємопов”язане, і не можно відгадати де і в чому відгукнеться дія чи слово,не кажучи вже про освіту в цілому.Візьміть хоча б Япо-нію, де більшість населення має вищу освіту — і не тільки для того, щоб займати ту чи іншу посаду, а просто для себе,для розуміння що ти за людина і для чого живеш у світі. Знання така штука, що і за плечима їх носити не треба, як каже прислів”я, і навіть якщо ваша пам”ять слабка і неспроможна охопити все прочитане і побачене,то пасивна пам”ять утримає в десять раз більше,а асоціативне мислення в свій час висмикне з неї так необхідні саме тоді знання, імена, події, що збагатять вас як людину. Огляд творів з альманаху хочу розпочати з тих, де авторами є жінки. Злетіти і розбитися об скелю Десятком тисяч зоряних світів... мріє молода авторка Євгенія Подобна. Добре, що в її творах відчу-вається власна рука Ароматом сільського життя наповнений твір Тетяни Кравчук “Завжди з тобою...”.Думаю, що у багатьох читачів відгукнеться серце на її щирі рядки: ...Засторогою ранньою хочу збудитись, Берегам ясноликим з глибин проректи, Що поснулому люду вже меншає квітів, І замало вже луків, замало води... ...Не затьмарюйся, музо сільської новели В сіножатному сні ще живих косарів. Думаю, читача втішить також лірика Наталії Данилюк, Людмили Затовської, Марини Зоріної. Наприклад, такі рядки М.Зоріної: ...І знов по колу священний похід -- Одвічна космічна карма, Бо Той,Хто В Долоні Тримає Світ, Любов ларує задарма. Чи такі Л.Затовської: ...И бойся ты влюбиться, ведь пропадёшь задаром, Чужой души напиться – не надобно товара.... ...Ещё любить есть время, но нет уже надежды. Ну а потом примеришь ты звёздные одежды. Своєрідним світобаченням заторкує поезія Оксани Самсонової: ...Давай поиграем в прятки! Ты найди меня, знаю – сможешь! Да, я – сплошная загадка, Ни на кого не похожа!.. Або такі рядки: ...В глазах Её Мировой океан Глубоко и опасно манил... А Он устал... несказанно устал... И оставив всё, Он поплыл... Ще хочу відзначити гру математика з Луганська Любов Цай,яка дуже естетично і розумно подає свої цікаві загадки, наприклад: Живе собі майстер,діжки виробляє, Й не дивно, що, може,того він не знає, Що слово, яким називає свій фах, У Франції відають: там на сирах Все ж знаються люди. І сир цей куштують, Той сир в формі серця в крамницях купують... А те,що є танець народний у нас, То мусив би майстер той знати якраз. Відповідь: БОНДАР Ось такі нас емоційні, розумні і освічені жінки! Альманах також поєднує майже однолітків, ветеранів пера Леоніда Дмитришина з його тихою лірикою, громовиці Віктора Гончарука та філософічну поезію молодого Олександра Пушка. Ось Л.Дмитришин : ...Ще літо радує веселою травою, А сонце котиться в осінні дні,-- Мої пісні освячені любов”ю До всього, що цвістиме по мені. А це В.Гончарук: Я музикант, що зітканий зі слів! Звучать слова, і паузи, і ритми. В мені звучить Шевченка гнів нестримний І Стуса дух. І дух усіх віків. О.Пушко привносить в поезію смак нового часу, більш індивідуалістичний: В цьому небі — ущерть води, та мудрець не завжди подвижник; я такий собі чорнокнижник, що за повід любов водив... ...Хіба віра сьогодні — злочин? В дня на тім”ї вибитий знак; я такий собі воїн-відьмак, що приходить, коли захоче... Ось так росте-цвіте наша поезія. Я ще хочу трохи зупинитись на перекладах Дмитра Щербини, як завжди дуже вправних, емоційних, можно сказати, захоплюючих. Ось переклад з Анатоля Вертинського: ...О, лицарі всіх діб! Чи ж ваші не такі були фінали? Як хтось незбудно спав, вас розпинали, ви тихо на хресті своїм конали, і жінка тріпотіла коло стіп. А це з Володимира Некляєва: ...Здаля лунає голосів клубок -- І пам”ять на прочахлих небосхилах То пурха, як метелик між квіток, То в”ється, мовби гадина на вилах. Та чи можно все переповісти. Я мало коли зупиняюся на збивах ритму,неякісних римах. Головне, як на мене, це гармонійність,загаль- на впорядкованість. Не кажу вже про те, що в текстах повинна бути поезія, а не просто римований переказ події чи поглядів. І ще. Користуйтесь можливістю надрукуватись,якщо на ваш пог- ляд свою щиру поезію вже варто винести на люди. Юрко Козя 20 жовтня 2013 р.
Просмотров: 1 | Добавил: zeitglas | Рейтинг: 0.0/0 |

на вихід альманаху “Скіфія".