|
|
07.03.2015
Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.
11.03.2013
Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.
15.01.2013
Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».
|
Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
|
|
|
23.11.2016
Рецензія на книжку:
Ів Галина. Японські історії
Історія нашої дружби з японською культурою за новітніх часи розпочиналася нелегко. На щастя для неї, проминувши період остракізму в СРСР після горезвісної «перемоги над японським мілітаризмом» у 1945-му, вже за бровасто-махрових 1970-х мода на політику в літературі і мистецтві перекинулася на американську агресію.
Остудивши гарячі ура-патріотичні голови майстерною риторикою з арсеналу холодної війни. Словом, погляди звернулися на Америку, ну а страхітливий образ «японського городового» перекочував у фривольно-фольклорну метафору, і в Країну Рад завітало, нарешті, Сонце японської культури.
Спочатку це були невинні переклади класичних «Записок у головах» Сей-Сьонагон, пролетарських віршів Ісікави Такубоку і витончених шедеврів Мацуо Басьо в серії «Перлини світової лірики». Трохи пізніше було видано трагічні твори Акутагави Рюноске, лише за теперішніх часів в повній мірі перекладених в Україні, а також романи Кендзабуро Ое і Кобо Абе, що вийшли в популярній серії «Майстри сучасної прози». З цього, власне, все й почалося.
Ну, а продовжиться все це – одночасно з «Роком Японії», оголошеним у нас в наступному сезоні дружби і миру з усім світом – у збірці оповідань «Японські історії» Галини Ів, ситуації в яких не почерпнуті, як це частенько буває, з путівників, гідів чи Інтернету, а взяті з самого життя.
Іноді навіть з самого її побутового нутра, як, наприклад, в оповіданні про листування двох подруг, рознесених по різні, так би мовити, сегменти культури. «В Японії до домашніх тварин взагалі особливе ставлення, - повідомляє та що в Японії, порівнюючи «їх звичаї» зі звичками українського обивателя.
- Почнемо з того, що якесь миршаве котеня чи поганенький песик коштують від семисот доларів. А з вигляду – не кращі за наших бродячих. Я коли розказувала мамі, то вона жартома пропонувала на дачі нічийних котів відловити і зробити бізнес!»
ІГОР БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО
(Джерело:
Еспресо)
|
|
|
