|
13.12.2016
Рецензія на книжку:
О.Апальков, Крим Анатолій, Ясна Людмила. Літературно-мистецький журнал "Склянка Часу*Zeitglas",№79 : журнал
(Переклад:
Хомутина Хельга, Апальков Олександр)
Бліц-інтерв'ю головного редактора міжнародного літературно-мистецького журналу СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS Олександра Апалькова Христині Шараповій
- Розкажіть будь ласка, звідки прийшла ідея видавати журнал одночасно трьома мовами?
- Із моїх подорожей Європою на початку 90-х років минулого століття. У Німеччині, приміром, ніхто не знав де Україна знаходиться. Призвище Шевченко у німців означало футболіста. Тоді я написав книгу про Т.Г.Шевченка і видавши у Німеччині (Julian-Verlag) книгу перекладів Кобзаря німецькою мовою, започаткував журнал СКЛЯНКА ЧАСУ*ZEITGLAS. Аби люди взнали одне одного ближче. Адже НІДЕ , крім як у художній літературі, не пізнається краще доля людини, незалежно від її материнської мови…
- Чи отримуєте Ви якесь додаткове фінансування від небайдужих читачів?
- Трапляється інколи. Світ не без добрих людей. І таким читачам честь і слава! Була б моя воля, я поставив би їм пам`ятники. Слово«Пам`ятник» дуже вірно звучить польською «ПОМНІК», аби пам`ятали…
- З якими проблемами Ви стикаєтесь у своїй діяльності?
- Із багатьма різноплановими… Адже немає проблем у того, хто нічого не робить. Втім, це і добре. Є сенс їх долати. Напружувати свої мізки, а інколи й м`язи…
- Чи кожен автор може бути опублікований в Вашому журналі? Як проходить відбір творів, які будуть опубліковані?
- Аби «кожен» автор, хто надсилає свої твори до журнальної редакції бувопублікований, то був би не журнал, а звалище. Наведу приклад: наша редакція щоденно отримує понад 50 кореспонденцій (лише е-поштою), а ще Укрпошта і Нова Пошта доставляє із десяток рукописів… Я безмежно вдячний авторам, але вдячний і тим, хто мені допомагає з редакційними читками, листуванням, пересиланням тощо… Причому, все це робиться на безоплатних засадах…
Я залюбки даю можливість публікацій на сторінках журналу молодим авторам. Людям літнім. Знаним і незнаним. Головне, аби рівень їх творів був високий (це означає: мав власний стиль, неповторність і щирість).
- Яку б оцінку Ви далі сучасному українському ринку літературних журналів? Чи проглядається покращення з початку Вашої роботи, чи навпаки, ринок йде на спад?
- Справжніх літературних журналів в Україні лишилося одиниці. Вони ніби степові вовки… Їх теба берегти. Літературний журнал і ринок – несумісні. Я ніколи не оглядався на ринкові тенденції у царині літературної журналістики. Це – заняття для нероб. А редактору слід робити свою справу. День у день. І саме ця справа має стати сенсом його життя. Може, тоді й прийде успіх журналу серед читачів…
Пероганич Тетяна
(Джерело:
Жінка-Українка, Грудень 13, 2016)
|
