Антон Санченко "Земля Георгія".

27.12.2016

Антон Санченко. Земля Георгія. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2016. – 420 с.

фото: visti.ks.ua

Здається, художня література в жанрі мариністики завжди мала попит у читача, особливо якщо його буденність далека від морських пригод. Про це добре знає колишній моряк, а сьогодні відомий український письменник та перекладач Антон Санченко збірку якого нещодавно було опубліковано «Видавництвом Старого Лева».

Під обкладинкою видання, що має загальну назву «Земля Георгія», помістилося шість написаних в різний час повістей (обсяг деяких у два, або й більше рази, перевищує розміри багатьох сучасних романів) – «Біла кішка. Чорний кіт» (2006), «Земля Георгія» (2015), «День медика» (2015), «Херсон – Батумі, або Помполітська недуга» (1993-2015), «Взірцевий український діловар або діалоги про бізнес» (2015), «Мандариновий шлях» (2006).

Головні, та не дуже, герої текстів Санченка постають перед читачем звичайними людьми, яким долею випало працювати в морі, або мати до нього якесь відношення. Їх, як і переважну більшість звичайних людей, важко (чи й не можливо) чітко поділити на позитивних та негативних персонажів. Вони, життєвими обставинами загнані в певні рамки, змушені працювати, часом в небезпечних умовах, заробляти гроші, мати розвинуту бізнесову жилку, відрізнятися міцними нервами, врівноваженістю та кмітливістю. І, звичайно, без гумору їм теж не обійтися.

В повістях Санченка відсутня чітка сюжетна лінія, а тексти насичені морською термінологією. Відповідно, читачеві далекому від мореплавства, ці оповідання, на перший погляд, можуть видатися важкими для сприйняття. Але поступово глибше занурюючись у труднощі та радощі звичайних моряцьких буднів він, безперечно, зацікавлений не тільки текстами, але й іронічною манерою оповіді автора, знайде власний ритм читання і вже не зможе відірватися. Мандрівки Чорним морем до Грузії та не тільки можливо допоможуть читачеві не тільки розширити власну географію, але й зрозуміти яким було українське мореплавство кінця ХХ ст. та які труднощі чигали на звичайних моряків. Прикметною рисою збірки є те, що повісті чудово гармоніюють та доповнюють одна одну.

Відразу відчутно, що автор чудово знається на тому про що пише. Події та люди описані Санченком бачаться надзвичайно реалістичними, відповідно подекуди складається враження, що читаєш літературу в жанрі художньої репортажистики.

Можливо комусь із читачів, зважаючи на те, що текст щедро насичений морською термінологією, хотілося б бачити внизу сторінок виноски з поясненнями, або короткий термінологічний словничок наприкінці книжки. Та з іншого боку, він повинен усвідомлювати, що збірка не є довідником, а пояснення термінів можна знайти в словниках самостійно.

Загалом, збірка «Земля Георгія» повна текстів в такому рідкісному для української літературі жанрі, як мариністика, розрахована на читача, який любить пригодницькі тексти, море, кораблі та цінує звичайну дружбу.