|
05.01.2017
Рецензія на книжку:
Вдовиченко Галина. Ось відкрита долоня
Я вже давно хотіла зробити невеличкий огляд сучасної короткої прози. Нарешті трапилась нагода, і з немалої, я би сказала, кількості пропозицій, я обрала три книги. Це – нашумілі «Щасливі голі люди» Катерини Бабкіної, щемливий томик «Ось відкрита долоня» Галини Вдовиченко та новели у ретро-стилі «Шипшинове намисто» Ірини Савки.
...Колись давно в одній із рецензій для «Дзеркала тижня» я назвала творчість Галини Вдовиченко схожою до прози Франсуази Саган. Відтоді моє сприйняття не змінилося – я досі вбачаю в її творах поєднання влучності й чіткості слова та жіночої надломленої тужливості. Вона неначе дерево – зі стійким міцним стовбуром, але з гіллям та квітами, які то палить сонце, то тріпає вітер із дощем.
Подекуди її проза видається дещо поверхневою. Читач звикає до шляху, яким веде його автор, а потім він різко обривається і провалюється на таку глибину, про яку не думав і якої не очікував. До речі, так само і в творах Франсуази Саган – читаєш ніби про звичайні речі, а коли починаєш знімати шар за шаром – кінця не видно.
Оповідання Галини Вдовиченко – про жінок і чоловіків, воїнів, заробітчан, волонтерів, малих дітей. Якщо слідувати логіці автора, уся філософія та сіль буття – у буденному, у звичайних життєвих ситуаціях та ординарних людських долях. Можливо, тому і назва книги така – «Ось відкрита долоня», бо всі ці люди зі своїми проблемами, спогадами, мріями та сподіваннями – відкриті та незахищені, ніби на відкритій долоні.
У збірці чітко прослідковується кілька тематик: невдалого шлюбу, негідних чоловіків та втрачених надій («Ліве око крокодила», «Залежність», «Штат Айова, округ Медісон), жіночого оптимізму та сподівань на краще («Дякую, я тільки дивлюсь», «Пахне інакше», «Брат», «Запах скошених кульбабок»), волонтерська тема та тема війни («Госпіталь. Розвантажувальні дні», «Богдана і падре Піо», «Ранок в сосновому лісі»). І трохи осторонь знаходиться «Повертаючись до Матроської Тиші» - оповідання-спогад молодої жінки про рішення забрати з лікарні маленьку покинуту мамою дівчинку.
Хоча насамперед цей твір, як, зрештою, і всі твори пані Вдовичеко, про таку жіночу рису, як можливість любити та віддавати, не дивлячись на будь-які незгоди та негаразди в житті.
увесь текст на http://svit-bibliophil.blogspot.com/2016/11/3-1.html
Світлана Самохіна
(Джерело:
Світ бібліофіла)
|
