Шановні конкурсанти, певно вийшло трохи жорстко, але ж ви роботи подавали на конкурс. Намагався формулювати критику пом’якше. Іноді порівнював оповідання авторів з їх минулорічними конкурсними творами, але після половини віснику на це вже не лишилось сил.
В умовах конкурсу було вказано: мета цього конкурсу полягає у висвітленні проблем сьогодення… Переважна більшість творів проігнорувало цю вимогу, тому обирати лідерів за цим критерієм було майже легко, бо їх було мало.
Найкращі оповідання, які дотримались умови висвітлення проблем сьогодення:
Бондар Тетяна «Пан ніхто»
Нечитайло Михайло «Ідіотка»
Поплавський Юрій «Можно я буду…»

Є оповідання які «Вісник» не зіпсували, але в жіночих журналах їм би було краще (більше читачів і хоч якийсь гонорар):
Білинська Христина Валеріївна «Одного суботнього ранку…»
Верлан Iрина Анатолiiвна «Наваждение»
Михайленко Валентина Микитівна «Невинний поцілунок»
Мітасова Ірина Вікторівна «Ярик-футболист»
Підвисоцька Лідія Володимирівна «ЗАБЕРІТЬ МЕНЕ В ЛЮБОВ!»
Брукс Тетяна «НОВОГОДНЯЯИСТОРИЯ»
Шевернога Маргарита «Смак манго»
Ясна Людмила «Сто десять килограммов нежности»
Яцкова Лідія Михайлівна «КОРАБЕЛЬ НА ПЛАНЕТІ МЕДУНІЯ»

Ант Інгвар
*1991 р., м. Івано-Франківськ
Carpe diem (Здловити день)
Почну з хорошого: мовна стилістика. Читається легко і просто. Сюжет з елементами містики і філософії. Але такі оповідання самі по собі є досить вразливими. По прочитанню в мене виникає думку, а навіщо читати автора, якщо можна читати Сенеку? Перечитав оповідання «Потім» з минулорічного конкурсу. Так само головний герой немає ім’я, так само сюжет будується навколо людини і смерті. Це вибір автора про що і як писати. Але буде дуже цікаво прочитати його оповідання про НЕсмерть, про ЖИТТЯ. Можливо якби я не знав, що автор на 10 років молодший мене я так до цього не сікався. Але є побажання молодшому від мене автора іноді писати не про смерть.

Басанець Олександр Михайлович
*1953 р., с.Бузівка, Дніпропетровська область.
Природолюб
«Надтермінова телеграма» з минулого конкурсу хоча й була більше мініатюрою, але була дуже сильним учасником. Тому сподівався знов прочитати щось кумедне. Нове оповідання не розчарувало, хоча сміятися не було з чого. Гарно написане, актуальне.

Безус Євгеній Федорович
* 1943 р., м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область.
ПІСНЯ ЗИМОВОГО ВІТРУ
Мініатюрна мініатюра. Ліричний опис вітру. І все. Отут дійсно можно написати, що від автора «Приспіть болі мої» очікував більшого. Хоча краще «Пісня зимового вітру» від автора 1943 року народження ніж підготовка до смерті автора 1991 року народження.

Бессонов Пасло
*1926 р., м. Маріуполь.
ВОСРЕСЕНЬЕ ДЕНЬ ТЯЖЕЛЫЙ
Автор 1926 року народження! Одразу подумав, що незручно критикувати письменників в такому віці. Прочитав. І хочеться критикувати редакцію. Помилок дуже багато. Це пише людина, яка сама робить багато помилок. Або в автора вже проблеми з зором, або відсканували роздрукований текст і програма розпізнавання тексту підклала здоровенну свиню. Вдвічі дивно, що редакція не попросила автора відредагувати текст і навіть не виправила помилку в імені автора «ПаСло» і назву «воСресенье». А оповідання – звичайна замальовка з життя пролетаріату.

Білинська Христина Валеріївна
*1993 р., м. Дрогобич, Львівської області.
Одного суботнього ранку…
Оповідання – міцний середняк. В ньому немає вад, але й не чіпляє. Відносно актуальне, бо від п’яних водіїв людей гине більше ніж від війни.

Олександр Григорович Боклаг
*1951 р., м.Київ.
Песня про оружие
Мовний експеримент (кавказький суржик російської) я не оцінив. Про актуальність до сьогодення України мова теж не йде. Оповідання – такий собі анекдот на поціновувача.

Бондар Тетяна Олександрівна
*1975 р., м.Армянськ, АРК.
ПАН НІХТО
Чесно кажучи, зрадів, що знов читаю авторку з Криму. Певно авторка не так радіє, що її оповідання такі актуальні і так цікавлять мешканців материкової України. Оповідання Тетяни Бондар – гідний конкурент і претендент на перемогу.

Борисова Ольга Михайловна
*? р., м..Самара, Російська Федерація.
ПОЕДИНОК
Чув оповідання мисливця про його товариша, якого важко поранив кабан, тому з великою недовірою ставлюсь до опису поєдинку. Зовсім не зрозумів до чого історія з першим пораненим у бійці.

Буджак Михайло
* 1961 р., м.Тлумач, Івано - Франківська область.
НА СЬОМОМУ БРОДІ
Мініатюрна мініатюра. Алегорія цікава, але не більше.

Бистрик Марлен
*1979 р., м.Київ.
Необратимость
Буду чесним – я не люблю «Анну Карєніну» і подібну літературу, хто б її не написав. Тож нехай авторка прийме це як похвалу, що її оповідання поставили в один ряд з твором подружжя Толстих. Але є недоліки. Деталі мають читача змусити думати, що так воно й було. Таких деталей було мало. Тому героїні я намагався співчувати, але виходило не дуже. Героїня працює перекладачем (хіба це погано оплачувана професія?), а мусить економити і купувати собі дешеві сардельки. Не зрозуміло чого вона себе так ненавидить, що працює на такій низькооплачуваній роботі? Мріє про плаття, але незрозуміло навіщо воно їй? Чому вона переконана, що з платтям її життя зміниться? Героїня у Франції не може зрозуміти діалекти. Виникає питання, а як її прийняли на роботу взагалі? Але французьку арабів вона розуміє. Образ героїні наче не плаский, але недопрацьований, не зрозуміло чому вона така затюкана, навіть мріє якось по бідному – плаття і ресторан. Так цинічно зрадів, коли героїню арештували – в європейських в’язницях їжа краще ніж соєва сарделька і платтячко буде час собі пошити.

Верлан Iрина Анатолiiвна
*1963 р., м. Запорiжжя.
Наваждение
Яке полегшення було, що героїня «Наваждения» виявилась такою затюканою як героїня попереднього оповідання. В цьому сенсі «Наваждение» опубліковане дуже вдало. Написано добре. Хочеться вірити. Але не там, де чоловік «барині» возить на машині працівницю на роботу. Я знаю людей яких возять на машині. Але «бариня» не дозволила б катати на її машині якусь працівницю, або виказувала б за це. І не зрозуміло чому героїня не скористалася статтею Кримінального кодексу про невиплату заробітної плати.

Вітолін Олександр Михайлович
*1981 р., м.Київ.
Обережно, міни!
Давав читати це оповідання знайомим з Ізраїлю, бо там міни і діти теж актуальна проблема. Сказали, що для дітей жорсткувато написано. Але я не жалію, що написав оповідання так як написав.

Волков Олександр
*1957 р., м. Севастополь, АРК.
Возвращение
Оповідання мене не зацікавило. Написано важкувато. Якщо автор військовий, чи був ним, то це багато пояснює.

Гонтарук Любов
*? р., м.Київ.
Смертник
Я читаю багато історичної літератури і тому для мене це оповідання, яке мало б возвеличити жертв НКВС занадто коротке. Тобто авторка дотрималась правил і має право писати саме так, але я все таки залишусь при думці, що «смертник»-герой заслуговує більшого.

Гусаковський Антон Броніславович
* 1979 р., м. Миколаїв.
«КОРУПМА»
Краще ніж оповідання з минулого конкурсу «Пауза для вибору». Як я зрозумів, Віктор Федорович і Петро Олексійович отримали свої імена не випадково. Але мене це не зачепило. Мабуть справа в фіналі, що часи «вже не ті». Згадав покійного Кушнароьова, якого не змогли оперативно доставити в лікарню, бо швидка з таким пораненим не могла їхати по асфальту. Оце справді корумпа, а не часи «вже не ті».

Дериземля Євгенія Михайлівна
*1984 р., м. Кременчук.
Сухой закон, или приключения Диониса в СССР
Поки це оповідання найменше відповідає умові актуальності для України! «Особливості національного пияцтва» були цікаві в 90ті, в 2000 ця тема себе вичерпала. А в 2017 тема пиятики для мене зовсім не цікава.

Жук Валерія
*2001 р., м. Харків.
ОСТАННЄ СОНЕЧКО…
Авторці просто побажаю наснаги й натхнення. Для шістнадцяти років оповідання написане добре. Хоча як і Інгвар Ант молода авторка обирає темою смерть. На фоні молодого покоління відчуваю себе неформалом-хіппі.

Защепкіна Наталія Миколаївна
* 1961 р., м. Київ
Судьба
Написано багато творів і пісень про те як брат йшов на брата, син а батька. Оповідання актуальне, але губиться в тіні величі «Вершників» Яновського і пісні «Сумний святий вечір» гурту «Гайдамаки».

Зінченко Анатолій Васильович
*? Р., м. Жовті Води, Дніпропетровська область.
ВЕСНЯНІ МЕТАМОРФОЗИ
Непогане оповідання, але не більше.

Карпуніна Валентина Євгенієвна
*? р., м. Миколаїв.
Хромовые, начищенные сапоги
Авторка не заперечує, що жанр спогади. Якось навіть незручно оцінювати спогади, в кожного свої.

Валія Киян & Юра Лоцький
Валія Киян *1954 р., м.Київ.
Юра Лоцький *1954 р. м. Лодзь, Польща.
Ділянка
Оповідання не погане, але такого в соціальних мережах підчас дачного сезону пишуть дуже багато.

Комісарук Володимир Васильович
*1952 р., Поділля
КОХАННЯ З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ (його магія)
Зібрання бородатих анекдотів, ліричних відступів, афоризмів.

Корн Софія
*1997 р., м.Київ.
Зійшла зоря
Одна з тих замальовок, які я час від час зустрічаю в соціальних мережах.

Крупник Дмитро Геннадійович
*1974 р., м.Київ.
Сакартвело (Грузія) часів пізнього Саакашвілі
Нотатки мандрівника переобтяжені подробицями побутових речей, а не колориту. Для розмови з грузином про Саакашвілі зараз не треба їхати в Грузію. Самої Грузії в нотатках мандрівника побачив мало. Нотатки більше про мандрівника (як розраховувався з таксистом, як чека потяг, як сходив в баню) ніж про Грузію. Дійсно добре написано в цьому жанрі у Наслунга Влада «Мій фінський друг».

Левченко Анна
*1982-2013 рр., м. Черкаси.
ТАРАС ЯКОВИЧ
Земля пухом, царство небесне.

Ліпчинський Валентин Олександрович
*1958 р. с. Оболоня, Івано-Франківської області.
Моряк із Марселя
В мене виникло стільки запитань про кривди, які завдав антагоніст; чи часто до цього герой бився з одразу з трьома до цього випадку і з яким успіхом; своєму великому кривднику всього-навсього зламав ніс?... що я вирішив вважати це переказом майбутнього оповідання.

Малаш (Пилипенко) Олександра Василівна
*1985 р., с. Гоголів, Київська область.
Психологи не пиячать на роботі
Написано добре. Зачепило. Після прочитання хочеться посперечатись, чи має бути таким психолог.

Маруга Валерій Михайлович
* 1948 р., м. Луцьк.
ЧАША ТЕРПЕНИЯ
Читається легко, але я щоб оцінити це оповідання, чи то замолодий, чи то застарий.

Михайленко Валентина Микитівна
*1953 р., смт Короп, Чернігівська область.
Невинний поцілунок
Загалом сподобалось. Прочитав навіть з цікавістю. При цьому оповідання такого жанру я не читаю. Пару зауважень зроблю, хоча авторка може сміливо на їх не зважати. Років 25 назад мені б в голову не прийшло допитуватись, чому героїні було погано з чоловіком і стало добре з істориком (якщо відкинути, що мені тоді було 10 років, а брати до уваги виключно цнотливість тодішньої літератури). Але тепер кожен з нас має певний набір знань з сексології, психології, ендокринології. Тому я можу тільки здогадуватись чому чоловік в якого були коханки не зміг показати дружині «небо в алмазах». З огляду на це раджу авторці почитати Олдаса Гакслі (Хакслі). Його твори підіймають проблеми сексуальності, але завжди залишаються інтелектуальними, в них ніколи не буває вульгарності. Авторка має повне право протиставляти свою героїню всім іншим «розпусним» жінкам. Не назву це недоліком, але я не оцінив «духовність» героїні. Хоча може так і мало бути: жінка не розуміє випадкові перелюби, а потім сама уходить від чоловіка і уводить чужого нареченого.
Незважаючи на вказані недоліки, це одне з найкращих оповідань у «Віснику». Тему «сексуальної революції» віднесу до актуальних.

Мітасова Ірина Вікторівна
* 1974 р., с. Киїнка, Чернігівська область.
Ярик-футболист
Ще раз міг би написати, що оповідання нагадує дописи в соцмережах, але тема така, що хочеться просто порадіти за маму і сина.

Міщенко Ірина Миколаївна
* 1982 р., с. Володарівка, Харківська область.
Лісовий уклін
Я виріс в робітничому районі Києва. Тому маю підстави однаково любити природу і сучасну техніку, бо пам’ятаю всі ті хлопчачі забави, які були в часи, коли не було комп’ютерів. На тему ПРИРОДА проти КОМП’ЮТЕРІВ вже написана не одна дитяча книга. Тому ця мініатюра просто губиться в тіні гарної дитячої літератури.

Москалець Микола
* 1954 р., м.Канів.
Вгадайте її
Так сталося, що я одночасно читаю «Вісник» і альманах «Політика» (2009). Оповідання про Гицька Лисицю одне з кращих в тому альманасі. Тому хочу побажати автору наснаги і натхнення. А мініатюру оцінювати не буду.

Мошна Олександр
*1950 р., м.Харків.
Да сколько той жизни…
Радий за подружнє життя автора. Сама мініатюра мене не вразила.

Наслунга Влад
* 1938 р., м. Київ.
МІЙ ФІНСЬКИЙ ДРУГ
Оповідання для жанру нотатки подорожнього написано добре. Краще «Сакартавело» Крупника Дмитро. Не скажу що історія мене сильно зачепила. Оповідання просто виграє на фоні інших. Могло б бути актуальним на фоні питання про безвіз, але це справа автора якого подавати свій твір.

Нечитайло Михайло Степанович
* 1962 р., с. Веселий Кут, Киъвська область.
ІДІОТКА
Дуже добре оповідання. Але написано так, що «Ідіотка» протиставляється Леоніду і вчительці, а не її батькам, які теж не розуміли вчинку своєї доньки. Тому воля батьків подається як обставини, а Леонід і вчителька вже як покоління незалежної України. Мене це оповідання дуже зачепило. Згадав свого дідуся, який з двома класами освіти став «окупантом» Західної України. Йому не треба була та Західна країна, йому треба був тільки город і допомогти матері. Але доля його склалась так, що його зіштовхнули з такими самими українцями, які не хотіли, щоб чіпали їх городи. І вони для нього стали «бандерами». Але я знаю інші історії, такі ветерани як Микола Руденко і Левко Лук’яненко після війни робили все для того, щоб Леонід і вчителька могли говорити «ідіотка». І це робить спробу осмислити цю проблему ще складнішою. Дуже гарне оповідання.

Одаренко Сергій
* 1984 р., м. Київ.
Посмішка Джоконди
Оповідання написано просто і переконливо.

Олійник Мар’яна
* 1966 р., м. Київ.
Її гріх
Знов мій неулюблений жанр. Перетерпів, перечитав. Оповідання написане добре. Але сильних емоцій не викликало. Може через мою нелюбов до жанру.

Остролуцька Антоніна Михайлівна
*1967 р. с. Вишеньки, Київська область.
ПРИТЧА ПРО ШАПКУ
Цій притчі вже не одна тисяча років і в неї тисяча авторів. Тому не бачу сенсу її взагалі критикувати, бо вийде дуже жорстко.

Підвисоцька Лідія Володимирівна
*1963 р., м .Івано-Франківськ.
ЗАБЕРІТЬ МЕНЕ В ЛЮБОВ!
Оповідання для мене дуже передбачуване.

Брукс Тетяна
*1958 р. м. Черкаси
НОВОГОДНЯЯИСТОРИЯ
Болюча тема. Поява привида нагадує появу бога в грецьких драмах, який все розставляв на свої місця. Що добре для Античної Еллади для сучасної літератури не завжди підходить. Характер героїні невиразний, тому привид під кінець нагадує помщика, який вирішує з ким одружити кріпачку.

Кот Лерія
*1997 р. с. Лизогубова Слобода, Київська область.
Сусідка з пекла
Початок оповідання написаний в одній манері, кінець в іншій, до того ж трохи скомканий. Можливо оповідання писало в кілька підходів з великими перевами, тоді в оповідання міняється ритм. А може просто треба було більше вичитать. При цьому оповідання непогане. В нас мало фентезійних журналів, але там би воно було на своєму місці.

Проценко Микола
*1937 р., м. Київ.
Сказка про Курочку Рябу
Нещодавно читав допис в соціальній мережі в якому матір розповіда про малу дитину, яка вразила її своїм питаням: «Чому дід і баба почали плакати, коли миша розбила яйце? Адже вони саме цього хотіли?» Авторка не претендувала на лаври літератора, але було написано набагато цікавіше і запам’яталось краще.

Понамаренко Олександр
*? р., м.Васильків, Київська область.
Хоча б ще раз
Мініатюрненько.

Поплавський Юрій Васильович
* 1960 р., м. Київ.
Можно я буду...!
Написано добре і просто. Для мене дуже передбачувано. Але саме такі прості оповідання бувають потрібніші ніж якісь складні драматичні хитросплетіння.

Свенцицька Еліна Михайлівна
*1960 р.н., м. Київ.
ЖИЗНЬ ПО МОСКОВСКОМУ ВРЕМЕНИ
Непогано написано, але оповідання не зачепило.

Семенова Юлія Миколаївна
* 1989 р., м. Рівне.
Молодість
Чомусь герої для мене залишились чужими і непізнаними. Не вистачало якихось подробиць, щоб ці літератори стали мені близькими. Оповідання скоріше про двох коханців ніж про двох коханців-літераторів-геніїв (або графоманів, які вважають себе геніями). Якщо просто про двох коханців то виходить дуже банально. На думку спадають інші історії кохання літераторів і звичайно оповідання на фоні їх уходить в тінь.

Субота Микола Петрович
* 1955 р., с. Володарівка Харківської області.
Троєручниця
Я міг би сперечатися про зміст. Бо поклоніння іконам для мене щось середнє між фетишизмом і ідолопоклонницвтом. При цьому я проти практики знищення ікон до якої вдавали де-які християни-іконоборці. Також мене не влаштовує виправдання дезертирів. Бо якщо вони не хотіли вбивати, то законодавство передбачає такі випадки і дає можливість ухилитись від служби зі зброєю. Є можливість не вбивати навіть після прийняття присяги. Тому вони для мене боягузи, які своєю втечею поставили під загрозу інших воїнів і цивільних, які розраховували на те, що вони будуть зі зброєю в руках в конкретний час у конкретному місці. Також не вразив літературний стиль, місцями важкувато читалось. Але це оповідання попри ці недоліки одне із найдобріших в віснику і це його велика перевага.

Судус (Сіваш) Юлія Василівна
*1991 р., м. Івано-Франківськ.
Неначе сон
Знов не мій жанр і вже занадто цинічний, щоб критикувати об’єктивно це оповідання. Але все таки оповідання близьке до теків яких багато в соціальних мережах.

Тараненко Іван
*1965 р., м. Київ.
Мить…
Вважаю, що я не маю вправо критикувати те як автор вшановує пам’ять своєї матері.

Туровська Леся
*1959 р., м. Київ.
СОЛНЕЧНАЯ ЖЕНЩИНА
Оповідання перемагає в номінації «Анна Карєніна» Віснику. Не зрозуміло чому батьки, які до весілля піклувались про доньку після цього забули про неї. Померли? Я дуже не люблю героїнь мазохісток і знаю, що це неправильно. Але такі героїні своїм прикладом спотворюють уявлення своїх дітей про те якими мають бути відносини в родині. Тому для мене ця історія незакінчена. Закінчення не літературне, скоріше нагадує газетні штампи.

Шаровара Максим
*1967 р., м. Бориспіль.
ЖУРНАЛ СТОРОЖА
Не зачепило, не вразило. Все таки б радив публікуватись в спеціалізованих журналах, які друкують саме фантастику.

Шевернога Маргарита
*1975 р., с. Кривчик, Хмельницька область.
Смак манго
Оповідання написано добре, але не зачепило, не вразило.

Шеляженко Юрій
*1981 р., м.Київ.
Сімейні цінності
Оповідання здалося мені дуже схематичним. Але воно має свого читача і може навіть мати свого глядача. Але це точно буду не я.

Юник Анастасія
* 1994 р., с. Половинкине, Луганська область.
Зелена пожежа
Для жанру сільської пасторалі написано добре.

Ясна Людмила
*? р., м.Київ.
Сто десять килограммов нежности
Оповідання чомусь нагадало анекдот про повію, яка дізнавшись, що її заплатили фальшивими пішла до поліції з заявою про зґвалтування. Якщо цей відгук вам здається занадто цинічним, то можете висміяти мене в наступному оповіданні «105 кг цинізму»

Яцкова Лідія Михайлівна
*1964 р., Живе на Поділлі.
КОРАБЕЛЬ НА ПЛАНЕТІ МЕДУНІЯ
Просте добре оповідання.

Трохи жорстко.