|
|
07.03.2015
Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.
11.03.2013
Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.
15.01.2013
Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».
|
Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
|
|
|
18.03.2017
Рецензія на книжку:
Р.Мельників. Апокрифи степу : (поезія 1992-2012 рр.)
Про те, що з поезією в сучасній українській літературі справи кращі, аніж із прозою, уже навіть недотепно говорити. Щоправда, і тут можна знайти, до чого прискіпатися: надто масово почали останнім часом виходити друком “вибрані” та “повні зібрання”. Утім, якщо поета люблять, то чому б і не повторити?..
Ростислав Мельників, харків’янин, один із учасників легендарного літгурту “Червона фіра”, підбив підсумки 20 років творчості збіркою “Апокрифи степу”. Назва збірки має декілька символічних шарів тлумачення, адже про місто, власне, Харків, ідеться в ній не менше, ніж про степ.
Харків – місто на місці степу. Місто, за яким починається степ. Місто Червоного ренесансу і Розстріляного відродження. Територія, що нагадує про втрачене:
уламки
розбитого дзеркала –
все
що залишилося
від
країни
мандрованих дяків
Під віршами не проставлено дат, а звучать багато з них дуже злободенно. Скажімо, такі рядки:
можеш мені нічого не говорити,
я знаю:
війна – це суцільний і повний пиздець…
голений череп,
холод у яйцях…
Читайте також:
Матюки в мікрофон Верховної Ради від Опоблоку: “Старый пи***с, б***дь, на***й…” ВІДЕО
Або не менш влучні констатації в поезії “made in Ukraine”, де Батьківщина постає як “Велика Фабрика Емігрантів”:
наші жінки – найкрасивіші
і це прибутковий експорт
наші чоловіки – хоробрі солдати
вони беруть участь у геть усіх війнах
(і по обидві сторони фронту)
Разом із тим, у збірці відсутній топос песимізму. З філософським спокоєм Сковороди споглядаючи все довкола, ліричний герой “Апокрифів степу” хоча й самоіронізує на черговий “happy birthday”, мовляв,
хто його в біса зна’
де та межа
коли стаєш
занудним
старим
пердуном,
однак у цілому транслює читачеві цілком молодечий оптимістичний (і знову ж таки сковородинівський!) меседж:
як мало треба для щастя
як мало треба для цього
трохи світла
трохи музики
сидіти звісивши ноги
весело ними гойдати
щось наспівувати під носа
Читати неодмінно, якщо ви любите поєднання класичної поезії з неоавангардовими експериментами; небайдужі до Харкова й Червоного ренесансу; знаєте, що “Червона фіра” – це не тільки пісня “Братів Гадюкіних”.
Тетяна Трофименко
(Джерело:
Новинарня)
|
|
|
