|
29.08.2017
Рецензія на книжку:
В.Гранецька. ТІЛО™ : Роман
Один молодий український письменник нещодавно почав себе позиціонувати «принцом жахів». При всій моїй симпатії до нього - не йому бути українським Стівеном Кінгом, бо справжньою «принцесою жахів» української літератури може, по праву, бути Вікторія Гранецька. Беручи її книгу – «Тіло ТМ» до рук, я навіть не сподівалася, що така тендітна молода дівчина може так безсоромно витягати на поверхню всі людські страхи і жахи...
У історії про могутню міжнародну корпорацію «Тіло ТМ», яка за хороші гроші переселяє людські душі, переплелося безліч сюжетних ліній. Це справді повноцінний роман, де є багато персонажів, де густий насичений текст, ніби наваристий борщ; де хороша добірна мова майстерно слугує напрочуд ду-уже багатій фантазії авторки.
Однак... Так історично склалося, що коли книга мені сподобалася, я активно її поширюю серед своїх колег, друзів, знайомих. Художня література не затримується на моїх книжкових полицях. Цього разу я навіть не знаю, що робити, чия психіка з кола моїх знайомих витримає цей роман.
І це справді дуже вагоме зауваження - книга Вікторії Гранецької «Тіло ТМ» рекомендована тим, хто зможе подужати текст, щедро насичений кров'ю, катуваннями, убивствами, згвалтуваннями і насильством.
Хоча з іншого боку, той, хто відкриється найтаємничішим закуткам людської душі, бажанням, які не личить оприлюднювати, може пізнати й інше - що ця книга може подарувати і цікаві філософські інсайти і насолоду від справді якісного тексту.
Щастить мені останнім часом на книги, які не соромно внести у світову скарбницю літератури. Так було з «Далеким простором» Ярослава Мельника, так є з «Тіло ТМ» Вікторії Гранецької.
Лілія Чорна
(Джерело:
Сторінка автора facebook)
|
