|
16.12.2017
Рецензія на книжку:
Дев'ятко Наталія. Карта і компас : Скарби Примарних островів. Книга 1
Одної ночі піратський капітан отримав карту до скарбів, але запаролену. Проявиться зображення на ній тільки тоді, коли зібрати ідеальну команду. А це не просто - зловісна Імперія випиває з навколишніх земель соки магії, пірати та чаклуни (окрім тих, хто погоджується їй служити) поза законом і ризикують надто легко попрощатися зі своїми головами. Але Ярош Сокіл іде шукати тих, в чиїх очах плещеться море. Знаходить. Десь так під півтора десятка. Заїдається з Імперією, знаходить наступний десяток. Зустрічається з Летучим Голландцем. Забирає ще душ так шість. Пливе на Тортугу. Далі ви знаєте. Але передостанні півдесятка знайдуть Яроша самі, і оце буде справжня несподіванка.
Уф. Дебютний Фентезійний Роман З Якого Має Вирости Трилогія - це насправді окремий і дуже багатий жанр. Зазвичай в таких творах багато ідей, багато подробиць сетингу, багато героїв і багато нестерпно красивих метафор. За те, власне, жанр і любимо - за всю цю натхненну надмірність. Щоправда, аж до такого я була не готова - тут всього втричі більше за середньо-жанровий стандарт. Особливо героїв - поки команда "Діаманти" стрімко збільшувалася, я відчувала, як у мене видовжуються пазурі, загострюються ікла, а мрії сповнюються картинами запеклих морських боїв, в яких загине хоча б половина значущих героїв з іменами - тієї двадцятки, що залишиться, було б цілком достатньо для оповіді. Запеклі бої в книжці справді є, але шось не дуже результативні.
Ну, здрастуй, українське піратське фентезі - було цікаво познайомитися. Ти таке яскраве, що аж очі сліпить, під час читання перших двох сотень сторінок нагадуєш артишок - страшенно хочеться пообдирати усе зайве, а цього лушпиння добряче - а на останній сотні крізь усе багатство починає сяяти серцевинка, і серцевинка приваблива. Тільки сяє не дуже довго. Трилогія, курча, раз-раз і кліфхенгер.
Ksenia (vaenn)
(Джерело:
Читацький портал "goodreads")
|
