|
18.02.2018
Рецензія на книжку:
О.Апальков. Вечно : новелла
(Переклад:
Маргарита Шевернога)
Микола Пащенко
Про «ВЕЧНО»
Афористічність і філософічнфсть – це, мабуть, «візитна картка» творів Олександра Апалькова. Про це я писав, аналізуючи «Кизиловы пропилеи» і оповідання із збірників «Разложи танец» та «Не Бовари». В оповіданні «Вечно» автор також блискуче використовуєте ці художні засоби.
Події в цьому оповіданні дані не в описі, а в показі. Сопутна інформація захована в підтекст. В десятому епізоді, де описується, як дівчина від`їжджає в машині разом із своїм супровідником, у якого на грудях депутатський значок, можна було б просто сказати, що такі значки можна купити на базарі, але коли автором це показано наочно, як Івлєву дуже настійливо, щоб не сказать – бесцеремонно, пропонують за два «деревянных» купити депутатський значок, це виходить набагато переконливіше для читача і читач це запам`ятовує краще, тому що про асоціативні зв`язки читач ніби-то сам «здогадався» і одержав задоволення від усвідомлення своєї «кмітливості» (хоча цю «здогадку» йому «напрограмував», звичайно ж, автор майстерним відбором слів у тексті). А текст, який задіює не тільки наш розум, а й наші емоції, запам`ятовується краще і надовше. Практично все оповідання побудоване не на розвідці, а на показі ніби-то фрагментарних епізодів, розкрити асоціації між якими читачеві пропонується самостійно реконструювати. Закінчення епізодів часто непередбачуване, або «закінчення» як такого немає – воно «обривається» чи «провалюється» в підтекст. Таке враження, ніби ти дуже близько дивишся картину, яку малює художник, і ти бачиш лише окремі деталі, що здаються фрагментарними і випадковими. Але ось художник робить останній мазок і відносить полотно подалі від тебе, до протилежної стіни, і ти з подивом бачиш струнку і майстерно прораховану композицію цілого твору. Композиція цього оповідання ретроспективна, її усвідомлюєш вже в кінці, після прочитання всього тексту, а на протязі всіх епізодів ти знаходишся настільки близько до персонажів, що, здається, можеш їх торкнутись. Це не випадково: автор хоче не тільки приблизити читача до своїх героїв, а й зблизити його з ними, «помістити» його серед них, щоб читач «ніби на своїй шкурі» відчув і виражені, і завуальовані почуття та душевний стан «дійових осіб» драматичного дійства і перипетії їх життя.
Більше інформації про книгу ВЕЧНО на сайті:
https://zeitglas.io.ua/s2605942/
Пащенко Микола
(Джерело:
journalzeitglas)
|
