Роман Москаль. І цзін. Правильно міркувати, щоб передбачати. Вступ до іцзінознавства.

29.07.2019

Підзаголовок правдиво передає зміст книжки Романа Москаля, у якій давнє китайське вчення «Книги змін» («І цзин»), що є частиною конфуціянського «П’ятикнижжя», представлено в контексті досліджень і суспільних впливів, філософськи обґрунтовано та інструментально пояснено як методику ворожіння. Що, власне, і є прикладною функцією «І цзин». Хоча головна мета книжки – зацікавити практикою передбачення та спонукати до подальшого самостійного дослідження «Книги змін», праця Москаля корисна і для розуміння китайської філософської думки.

Центральну філософську засаду «І цзин» можна сформулювати так: людське знання про світ завжди вужче за сам світ; людина не може зрозуміти процеси в їхніх справжніх масштабах, тому доречним є ворожіння щодо кожної окремої ситуації, яке, перетинаючи межу досяжного для людського сприйняття, здатне доповнити недовершене знання про світ. Тут помітна суперечність із західною раціональною парадигмою, в якій людина керує світом; в «І цзин» світ не є об’єктом, а радше відбувається діялог людини з ним. Будь-які зміни в нашому житті залежні не лише від нас самих. Відповідно, активність не завжди доречна – іноді треба чекати, терпіти.

У першій, теоретичній частині про історію дослідження «Книги змін» автор наголошує дві речі: важливість «І цзин» у китайській культурі і дослідницьку респектабельність на Заході. «І цзин» була популярна в Европі серед знаних математиків і як предмет дослідження, і як практика. Ця інформація готує до частини про практику «І цзин», бо, як каже автор, це вчення слід сприймати серйозно, довірливо – як підручник. Та виявляється, що мова не лише про скептицизм раціоналістичної людини. Аби наблизитися до розуміння «Книги змін», треба засвоїти цілком новий категоріяльний апарат: гексаграми, гуа, триграми. Автор пише доступною мовою, але кожна наступна сторінка книжки передбачає, що читач засвоїв категорії попередніх.

Вчення «Книги змін» побудовано на числах і символах, на ідеї дедалі більшого ускладнення світу. Спершу з одиничної цілости постає дуальність – інь і ян. Причому в інь завжди присутня часточка ян і навпаки. Далі відбувається розділення на чотири образи, які символізують плинність процесів, тоді – на вісім триграм, комбінації двох із яких формують 64 гексаграми. Сам текст давньої «Книги змін» – це пояснення до кожної гексаграми, що, як і попередні числові фіґури, мають свої назви й значення. Складність і цікавість у тому, що ті самі образи можна трактувати безкінечно по-різному, що логічно, якщо враховувати довгу традицію коментування «І цзин». Незмінним залишається лише категоріяльний апарат і, звичайно, текст «Книги змін», про історію й леґенди якої теж дізнаємося.

«І цзин» інтеґрує математику, природничі науки й філософію, і хоч би якою химерною часом здавалася його логіка, заглиблення у витончені схеми і взаємозалежності є цікавим пізнавальним процесом і тренуванням для мозку. Про базові способи, як самостійно передбачати за «І цзин», розказано вже після ознайомлення зі складовими частинами і філософією «Книги змін». Для передбачення треба поставити чітке запитання, підкиданням монет чи складнішими способами побудувати гексаграму, а тоді трактувати результат за обраним способом – одним із складніших чи простіших. Найскладніших книжка не описує, та читачеві навряд чи забракне викладених. Москаль намагається донести, що китайське передбачення не забавка і запитувати варто лише про те, що справді вважаємо за важливе.