28.12.2020
Рецензія на книжку:
Дев'ятко Наталія. Скарби Примарних островів. Карта і компас: 2-ге видання
Прийшла зізнаватися) Читаю. Наразі на 14 розділі) Стільки маю думок і вражень про цю книгу, а слова важко їх скласти. Це дуже незвичайна книга! Поетична мова, сповнена образності, робить книгу водночас вишуканою і непростою для сприйняття. А за словами стільки всього ховається, що я б не сказала, що ця книга для підлітків... Молоді - так. Спраглої молоді, яка бажатиме зазирнути за завісу. Попервах мені було складно через цю надмірну образність та наявність цілої купи нерозкритих поки що персонажів. Я швидко забувала, хто дорослий, а хто дитина, хто чарівник, хто давній, а хто простий смертний. Центральним незмінно залишався Ярош, попри те, як би це химерно не звучало, що про нього читач знає ще менше, ніж про решту персонажів. Але поволі просуваючись у читанні, я помітила, що перестрибування оповіді з одного персонажа на іншого мене більше не бентежать. Я відчуваю якусь гармонію в авторській розповіді, спокій, ніби корабель пливе по тихому морі і всі, хто за бортом, поки що друзі на віки-вічні, а тому сприймаються як єдине ціле.
Мене цікавить світ у цій історії. Він постає поступово, нарощується деталями. Мені не вистачало цієї конкретики на початку, а тепер вона ніби приходить на мій заклик. Мені страшенно цікаво, чи будуть бурі в цій історії, чи втратить вона оту гармонію між персонажами під час цих бурь, та якими саме будуть ці бурі. Поки що море тихе, але я чекаю) Поки що персонажі забарвлені в нейтральні тони, а Імператор здається примарнішим за самі Примарні острови, отож я в передчутті, коли це враження розвіється димкою й маски спадуть з облич. Оскільки в мене таке враження, що геть кожний на тому кораблі носить ту маску й вдає із себе того, ким не є насправді) Може, я помиляюся? Але для цього треба дочитати.
Дочитала) Трохи-трохи припідняли завісу до розуміння того світу))) Книга-подорож ззовні така ж гарна, як і всередині) Враження, наче Море вихлюпнулося на мене зі сторінок, а потім, коли я дочитала, сховалося назад і залишило по собі щемкий присмак його прощання. Дуже гарно написано! Уся ця метафоричність, образність зачаровує й водночас ховає за собою непростих персонажів та їхній химерний світ. Не читала ніколи нічого подібного до цієї книги, і цим вона ще більше захоплює)) Дякую за цю незвичайну магічну подорож)
Оксана Кириченко
(Джерело:
Букнет)
|