|
|
07.03.2015
Проект з "Родимками" Іри Цілик - дещо інакший. Це була настільки вдала Ірина книжка (а ми знаємо, що говоримо, - не інтуітивно, а за статистикою), що нам було дуже шкода, що вона розійшлася в такій малій кількості друкованих примірників, більшість читачів надали перевагу скачуванню умовно безкоштовної електронної версії, не переймаючись запропонованою післяплатою. Авторам не звикати. Але кількість і тривалість цих скачувань навіть після того, як книжку припинили рекламувати в мережі, примушували нас шукати іншого продовження цій історії.
11.03.2013
Новий проект реалізовуватиме освітні програми у сфері літератури, книжкової справи, літературного менеджменту та дотичних сферах суспільного життя, які пов’язані з роботою над текстом.
15.01.2013
Отож, в нашому випадку кожен двадцятий захотів скачані електрони матеріалізувати в паперовій версії. Оце і є „рекламна користь” від вільного розповсюдження інформації (піратів), щоправда, непряму рекламу не так вже й легко, а пряму шкоду теж неможливо порахувати, бо значна частина тих, хто скачував, просто не отримала б доступу до паперової книжки, навіть якщо дуже хотіла б: книжка була на полицях переважно київських книгарень та мережі книгарень «Є».
|
Книголюбам пропонуємо
купить мебель
для ваших книг.
Шафи зручні для всіх видів книг,
окрім електронних.
www.vsi-mebli.ua
Життя бентежне, але не зле, як казала одна наша знайома. Тому нам доводиться давати рекламу, щоб підтримувати сайт проекту. Але ж Вам не складно буде подивитись її? Натискати на ці посилання зовсім необов’язково , але якщо Вам щось впало до вподоби - дозволяємо . З повагою, колектив "Автури".
|
|
|
20.07.2021
Рецензія на книжку:
Апальков Олександр. Простая философия, или как издавать журнал и зачем писать книги : нон-фікшен
"...В год 2012 вышло по-особому много публикаций и обо мне, и о журнале моём ( #Склянка_Часу_Zeitglas ). И да же, в «Литературной Газете» на целую полосу размахнулась статья Александра Волкова о моей книге «Львов-Луганск-Бис». Критика была позитивная, даже очень…
И мне предложили вступить в «Національну Спілку Письменників України».
«Внутренниий голос» отговаривал меня. Но «конъюнктура» нашёптывала: «Давай, шуруй!» Тем более, что меня приглашали и рекомендовали туда писатели высокого класса: Иван Дзюба, Анатолий Крым, Станислав Стеценко и Сергей Левченко .
...Мы никогда в жизни не втречались с уже тогда очень известным Сергеем Левченко. А по Украине «гремели» его стихи, повести, романы… Он написал мне, между прочим, и такие слова: «…Світличний якось казав мені, що в «спілку» не йдуть, в неї запрошують. Дехто навіть не йде, а пролазить… Особисто мене запросила Тараненко (Людмила Тараненко ). Я запрошую п. Апалькова О. в спілку, як талановитого, людяного, сформованого автора…»
И я «клюнул».
— Внутренний голос, — говорил мне мой дед, — это и есть совесть.
Но, было поздно отступать. Мне уже прислали рекомендации, формуляры и «особовий листок по обліку кадрів»…
Соблазн — страшная сила.
И я сочинил заявление, заполнил формуляры, сделал аж семь фотографий 3х4, в галстуке и с умным лицом, интеллигентным. Однако, ещё заполняя «особовий листок», я задумался: «А какое отношение к писательству имеют мои номера дипломов, состав семьи и воинские звания… Ведь, — говорил мне снова внутренний голос, — для писателя главное талант, дар, способности, наконец…»
Но и тут я голосу не внял.
И если человек не следует за судьбой, она тащит его за волосы…
И я приехал в славный город Черкассы. Поднялся полу-убитыми ступенями когда-то роскошного особняка в югенд-стиле… Проник в конурёнку с табличкой на обитых чёрным дермантином дверях. И, широко улыбнувшись, представился секретарше...
Cвидетельство о публикации 607148 © Апальков А. В. 06.07.21 11:46
Апальков Олександр
(Джерело:
litsovet)
|
|
|
