|
30.05.2023
Рецензія на книжку:
Апальков Олександр. «СНЯТИЕ» : нероман
(Переклад:
Апальков Олександр)
Сміливість експеременту
(про книгу А. Апалькова «Снятие»)
Навряд чи можна стверджувати, що тільки «крупні» фрми роману включають читацьку увагу.
Ось книга, де ставка робиться не на «фоліантність» у твердій обкладинці, не на популярність, яка здебільшого створюється критиками та книгоношами модної літератури штучно. Час от часу тому чи іншому письменнику вдається раптом потрапити у так звану «престижну» компанію знаних і утримуватися в ній. Проїхні книги пишуть, говорють, вони «непогано продаються». Втім, це швидше виключення із правил авторського літературного зростання… Тут – дещо інша справа…
Якщо врахувати те, що нині в Україні та і не тільки, не особливою популярністю користуються російськомовні автори, то приємно дивуєшся успіху невеличкій за обсягом сторінок книзі Олександра Апалькова «Снятие». Вона побачила світ двадцять другого року нашого такого немирного століття… І дивовижні події в ній, розпочавшись кінцем лютого 1984 , обриваються початком російського бомбардування Харкова лютим 2022…
Ексцентричні події захопили уяву автора і так само – захоплюють уяву читача. Від першої до останньої її сторінки. А їх всього там 142.
А книга витримала вже два видання.
Пробитися паросткам кріз товщу асфальту, напевно, легше, ніж зберегти та виплекати своє кохання впродовж сорока років… Так її головний герой доводить, виправдовиючи себе і свою душу перед світом головної героїні. Доводить відверто до непристойності. Йдеться романом про такі речі, які можуть вивернути навиворіт, текстура деяких розділів принизлива настільки, що дивуєшся: навіщо автор не боїться виставити героя жалюгідним, навіть деколи безпорадним… Але, ходом твору, герой попри будь-що чесно намагається намацати, надибати, віднайти і відчути ідеал, який захований в жінці...
Щож до самої назви…. «Снятие». У кожного – свої асоціативні ряди думок. І всі вони, як не дивно, грають у книзі свою роль… Грають інколи експерементально,начебто безглуздо, як у житті, але – майстерньо виписані, різнобарвним неповторенням…
З огляду на те, що книга писалася автором 25 (!) років (дати у кінці роману 1997-2022), виходить, що ентузіазм та кропітка праця над художнім словом велася неаби яка… Книга виправдовує себе сама.
Якщо навіть не з «точки» зору ринкових критеріїв її розповсюдження-продажів, то з огляду на її мистецьку ціннісь – бузумовно. Адже критерієм книги – перебуватиме повсякчас одна її художня значимість…
Сергієнко Віктор
(Джерело:
Журнал СЧ №105, 2023., стор. 124.)
|
