|
14.10.2010
Рецензія на книжку:
Яценко Петро. "Повернення придурків" : роман
Напевно, вперше за останні кілька років мені потрапила до рук настільки потенційно кінематографічна книга. І вдвічі приємним цей факт робить те, що книга ця - саме українська. Причому, йдеться не про звикле поетичне, а про нормальне сучасне европейське кіно. Із колоритними персонажами, динамічним сюжетом, добрим гумором та елементами абсурду. Головні герої - прості хлопці. Дуже прості. Головні герої - справжні придурки.
Книга Петра Яценка Повернення придурків, видана "Кальварією" в серії "Бібліотека журналу "Четвер", - це казка, у якій здійснюється Нездійсненна мрія, це, водночас, і майже правдива історія. Просто позитивними героями тут є надто дивні люди, які мають телевізор, аби на нього ставити миску з яблуками, дарують виграшні лотерейні квитки, і неприкаяні настільки, що, навіть, потрапивши на той світ, примудряються повернутися.
- Давай тут помремо, - запропонував я, - тут тепло і спокійно.
- Ми не можемо померти, - захитав головою Мула, - ми ж придурки.
Їхні вчинки - дивні, ситуації, в які вони потрапляють - неймовірні, а виходи, які вони знаходять, і рішення, які вони приймають, - смішні й нелогічні, прості й майже бездоганно-ідіотські. Непрактично геніальні. Врешті-решт, іноді абстрагуватися від заморочок і штучностей законів суспільства, стати придурком - це єдино можливий чесний спосіб зберегти совість чистою, змінити світ або замінити його на інший - свій власний.
Унікальний стиль мислення головних героїв здається відверто симпатичим. Дозволю собі процитувати один із напіванекдотичних моментів:
"На узбіччі автошляху стояв трейлер з увімкненми фарами. Зйого тентованого черева зрідка чулося сумне м3кання корів.
- Їх везщуть щоб зробити з них фарш і ковбасу, - сказав я.
- Друже, що ти любиш більше: самчну ковбасу чи живу корову? - спитав мене Мула.
- Коли ситий, то люблю корову, а коли голодний - ковбасу, - зізнався я чесно.
- Друже, будь людиною, - сказав Мула, - подивися на все очима корови.
Я на мить замислився: корови, виявилося, потрібні не лише для молока й м'яса, а й для духовного вдосконалення."
Зрештою, "хороша книжка неодмінно повинна мати принаймні добий запах!" - вважає герой історії. І ця книжка його має.
Дмитро Лазуткін
(Джерело:
Журнал "Книжник-review", #01 (106) 2005)
|
