Про "Дівчинку з химерами": культурний код нації.

09.12.2010

У 2010 році завдяки видавництву "Факт" Україна отримала змогу взяти в руки гладку тверду палітурку п’ятої книги Олени Захарченко “Дівчинка з химерами”.

У повісті йдеться про п'ятнадцятирічну Ольку Воробей, яка живе в часі, коли Радянський Союз вже серйозно розколотий, і з його тріщин, разом із новонародженими паростками незалежної України, у світ почали вириватися містичні істоти, яких дуже складно не те що усвідомити, але й просто уявити.

Непримітна на вигляд і в навчанні школярка з батьківщини Олени Захарченко, Рівного, боїться за світ, страждає від самотності й містичних химер. У неї є дві подруги: реальна й умовно "реальна". Перша пізнає життя через дискотеки на Сєвєрному, алкоголь, цигарки і хлопців. Інша є язичницею з Київської Русі й прийшла в цей світ через Ольку, бо та пише про неї роман.

Перша сторінка книги

Перша сторінка книги
Збільшити зображенняАле під першим прошарком повісті: реальним оточенням Ольки, шкільним навчанням, стосунками з подругою й родичами знаходиться другий – він і є справжньою метою уважного читача. Так само як і пошук відповідей на запитання: чому вся нечисть вилазить назовні? Чому помер у Києво-Печерській Лаврі монах? Чому друг покійного полишив службу Богові й переслідує героїню в Рівному? Та й химери час від часу набувають реальних обрисів перед очима Ольги і мучать її, що й визначило назву повісті.

"Дівчинка з химерами" - це 2 романи у повісті, які дифузійним способом просочуються один в одне. Тим як авторка змусила віртуальні і реальний світ проникати в один одного можна насолоджуватись довго. У першій частині повісті наратором виступає невидима подруга-язичниця, а в другій – Дух міста. Репліки головної героїні та її переслідувача виділені графічно.

Олена Захарченко послуговується прийомами коротких, рваних речень та молодіжним суржиком в діалогах Ольжиних подруг, що додає книзі динамізму та реалізму, а також змушує нас гостро відчути стан української мови в пострадянській Рівненщині, переданий вустами молодіжних образів.

Добре відчувається, що книга написана жінкою. Це надає твору пластичності та поетичності та певної ірраціональності, як за формою, так і за змістом. Вона зацікавить читача, який шукає щось нове, несподіване, а часом і містичне. Перед його очима пропливуть народні повір'я, забобони, образи, він стане свідком обрядів що пересікаються у тисячолітньому просторі. Читачеві доведеться розшифрувати всі містичні елементи повісті, і тоді пазл складеться, і ця багатовимірна книга заграє всіма барвами калейдоскопу.

Олені Захарченко вдалося перенести події у віртуальні світи, запрограмувавши їх кодом української демонології, що робить саму книжку оригінальнішою на фоні сьогоднішніх намагань Православної церкви Московського партріахату реалізувати проект Єдиного Руського Міра.

Хоч тоталітарній системі СРСР частково вдалось заглушити розвиток української ідентичності, але "Дівчинка з химерами" показує, що є речі, які тоталітаризм побороти нездатен. Поки ця земля даруватиме таких як Олька Воробей, культурний код нації зберігатиметься й надалі. Я в цьому впевнений.