Лариса Денисенко “Кавовий присмак кориці”.

18.01.2010

Лариса Денисенко вміє писати від імені не тільки жінок, а й чоловіків. “Забавки з плоті та крові”, що не так давно стали найкращими на “Коронації слова”, – перший цьому доказ. Як виявилося, автор книги – жінка, а не чоловік, як були переконані деякі члени журі. “Кавовий присмак кориці” – доказ другий. Підтвердження, а не виняток.

Ароматний кавовий роман зовсім не такий приємний на смак, як назва. Авторка скидає з героїв маски, і вони виявляються занадто слабкими, як на “героїв”. Вони – лишень маріонетки, що ними проти їхньої волі хтось бавиться. Вони недостатньо рішучі, проте головна їхня риса – самотність. Інколи ця самотність старанно припудрена “вдалим” сімейним життям, проте і воно не в змозі гарантувати щастя.

“Кавовий присмак кориці” – гарний роман “на злобу дня” з цікавою архітектонікою. Зі сторінок перед вами поперемінно сповідатимуться двоє. Вона – Аліса, “синя панчоха”, що женеться за синім птахом. Він – Олесь, що женеться за Алісою все життя. Аліса ж явно не хоче ні до кого в руки… Але не так сталося, як гадалося. Виняток – батько Олеся. Але й він – тобто Олег, батько Леся, – не спішить вхопити Алісу. Він, навпаки, йде геть. Бо Олег – Мітяєв. Мітяєв Олег.

Все занадто заплутано – так, принаймні, здається спершу. Проте наголошувати на перенасиченні любовними трикутниками, що своєю одною або й двома сторонами пов’язані з іншими любовними геометричними фігурами, не доводиться. Здавалось би – розв’язка очевидна, інколи просто скидається на те, що от-от потрапить до рук. Але де там – виявляється, з читачем просто граються. Незвично, але так по-сучасному – не виграє ніхто. Мабуть, через те, що ще нікому невідомі правила гри під назвою “життя”.

Що ж, трагічне часто привабливе вже саме собою. Нещасливе кохання здатне викликати набагато більше емоцій, ніж його хеппіендівський варіант. Схоже, Лариса Денисенко теж про це знає. Тільки від безпорадності закохані люди вирішують боротися за втрачене кохання. Тільки від відчаю закохані люди вирішують боротися за вигадане кохання. Тільки з власної дурості, виплеканої Надією, закохані люди вирішують боротися за один відсоток вигаданого та втраченого кохання. Повернути за будь-яку ціну. Повернути або вмерти. Повернути, а потім – нецікаво. Повернути – і кінець книжці.