|
25.01.2011
Рецензія на книжку:
О.Бережний. Червоний борщ : Оповідання
Нарешті паперова книжка відомого суперактивного інтернетника, звиклого писати до майже усіх мережевих літчасописів, потім відслідковувати кожен коментар і давати поз'яснення своїй писанині – роз’яснення, ледь не розлогіші, ніж сам той твір.
Що тішить, так це наскрізна тема балаганних оповідань Бережного, написаних здебільшого від імені котрогось із червоноармійців-"визволителів". Головний образ у них – це той грець і капець, що прийде по їхні голови, герой-захисник, хитрий диверсант, який проколює палкі комуністичні серця багнетом та заливає окріп у непереможний танк. Він, цей диверсант, – уособлення справедливої карми і веселої національної сатисфакції.
Чого не вистачає тут – це почуття міри і мистецтва натяку. Натомість – садистська передбачуваність сюжету і повторення на різний лад одних і тих самих (хоч і вдалих на початку) пасажів. Гарна соковита мова Бережного, на коротких відтинках гідна класичних зразків, трохи відкриває своє коріння з рядками на зразок: "виглядала тепер брудним лахміттям. Рядюгою, дрантям, ганчір'ям, фурфаттям, цундриною".Кому це видається нагнітанням синонімів, як у Котляревського, а от мені – підбіркою зі словника.
Втім, прихильність достойного електорату Бережний заслужить насамперед завдяки кулі в голову Нестора Івановича фон Шуфрена або моменту, коли танкіст Сороков (шаржик на одного з улюблених письменників Бережного), перепрошую, "торохко випердівся".
Олесь Бережний
"Червоний борщ"
К. Факт, 2007
Олек Веремко-Бережний
(Джерело:
Студент ПЛЮС+)
|
