|
05.03.2011
Рецензія на книжку:
С.Жадан. Лілі Марлен : Книга нових та вибраних віршів
Пісня „Das Mädchen unter der Later ne“ Ганса Ляйпа має досить цікаву і непередбачувану історію. Написана 1915 року вона вибивається в усеєвропейські хіти тільки у часи Другої світової. Тоді в окупованому Белграді на студію радіо потрапляє скупий трекліст із окупантського плеча. Серед іншого, в ефірі постійно звучала і ляйпівська пісня, що мала також назву „Лілі Марлен“. Вона не сподобалася Геббельсу, однак армія прихильників, що вже була тоді більша за Вермахт, не дозволила зняти цю пісню з ефіру, і вона летіла радіохвилями з Белграду по всій Європі. Цікавим є і те, що „Лілі Марлен“ була популярною по обидва боки фронту, про що свідчать, наприклад, переклади англійською Т. Коннора 1944 року та інші.
Численні переклади та різні аранжування вилилися у понад 200 варіантів цієї пісні.Традицію поліваріантності „Лілі Марлен“ обіграв і український поет Сергій Жадан у однойменній збірці. У „книзі нових і вибраних віршів“ можна знайти тексти з попередніх збірок, починаючи від „Цитатника“ і закінчуючи „Ефіопією“, та новий, досі не публікований цикл віршів „Лесбійки“ та прозові „Бонуси“.
Сам автор наголошував на ключовому факторі ліричності збірки, що, думаю, вдало підіграється назвою. Як на мене, „Лілі Марлен“ можна вважати за певний архетип,тобто реалізацію давнього, як світ, архетипу любові і розлуки у реаліях початку минулого століття. Його універсальність підтверджується часовим випробуванням у майже столітній термін.
Тексти укладені у зворотньому порядку, тобто від найновіших до найраніших, ніби описуючи історії (даруйте за антиграматичність) любовей, які в певний спосіб пережило серце автора. Любові ці виражені з багатим різноманіттям форми, метафор і символів, що вберігає від традиційної для „вибраного“ монотонності. Своєрідними палітурками слугують авторський переклад Ляйпівського оригіналу та прозові бонуси, що разом творять жанрово-часовий континуум.
Додатковим плюсом є влучне оформлення фотографіями Ігора Нещерета, які разом з текстами дозволяють уявити оте архетипне „Стояти знов під ліхтарем, / Як вперш, Лілі Марлен“.
Лесь Белей
(Джерело:
Український журнал)
|
