Сергій Жадан - «Ефіопія».

04.04.2011

Ефіопія». Місце, звідки все починається, куди завжди хочеш повернутися,--пояснює назву сам автор.

Під зелено-жовто-червоною обкладинкою—вже знайомий читачам гіркий Жаданівський стьоб—про клей і трам, про циган і китайців, про Москву, Америку, Амстердам і рідний авторові Харків…Про всю оту біду, яку щодня бачимо навіть старанно заплющуючи очі. Про чиєсь зламане життя і про смерть, яка «…відпускає тих, за ким немає боргів».

Сергій Жадан—молодий харківський поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Перша книга «Депеш Мод» вийшла у 2004-му, після чого були «Цитатник» (2005), «Anarchy in the UKR» та «Гімн демократичної молоді»--у 2006-му. Того ж року все це видається під єдиною обкладинкою зі скандальною назвою «Капітал». 2007-ий дає публіці наступний перл—книгу «Марадона», котра, зізнається Жадан, є найвдалішою.

Мала Сцена Дому Актора зібрала творчу еліту харківської молоді, людей, що організовують літературні читання, не можуть дочекатися молодіжного мистецького фестивалю «Остання барикада» і стверджують, що вже має-таки настати культурна революція. Сергій Жадан, у свою чергу, поводиться з публікою щиро й відкрито, складається враження, ніби тебе долучили до таких собі сімейних посиденьок.

«У мене вийшла книга»,--каже Сергій щось саме собою зрозуміле, і маленька зала сповнюється сміхом. Ось вона, харизма—пара дотепів, чарівна посмішка—і аудиторія вже належить йому повністю. І тут Жадан починає читати вірші. Надривно, натхненно, на високих нотах і весь час збиваючись на ритмічний, злагоджений речитатив.

Зала напружується, енергійними оплесками відповідає на щирість поета, і Жадан вже готовий відповідати на будь-які питання. Кладе руки в кишені, опирається на балку—і знову ніби стає звичайною людиною, й неначе не з його уст щойно летіли чари поезії!

Письменник ділиться: на таку злободенну тематику його надихнули можливі парламентські перевибори і політично-економічна криза, що їх супроводжувала. Розповідає, що фільм за його першим кіносценарієм знімати не будуть, а натомість екранізують інше творіння автора. Як організатор «Останньої барикади», обіцяє, що фестиваль, незважаючи на затримку, таки відбудеться у березні.

Жадан іронічно посміхається у відповідь на: «Як ви ставитеся до того, що ваші твори вивчаються тепер у шкільній програмі?» Мовляв, жоден письменник не хотів би потрапити під обкладинку шкільного підручника, а проте Міністерство зовсім не зобов’язане питати дозволу, вчити чи не вчити. Поет також щиро вболіває за книгу Олеся Ульяненка «Жiнка його мрii » ,котру заборонили за нібито порнографію. «Хотілось би, щоб Ульяненко виграв цей бій»,--говорить Жадан.

У кінці зустрічі Сергій здається неймовірно втомленим, але з радістю роздає автографи і охоче спілкується з публікою. Митець дає обіцянку працювати й творчо розвиватися, а поки що…шукайте на книжкових полицях барвисту обкладинку під назвою «Ефіопія»!