Яна Дубинянська . Фінал новорічної п‘єси. — К.: «Факт», 2006.—346 с. (серія «Яна Дубинянська’s puzzles»).

Київське видавництво «Факт» започаткувало новий серійний авторський проект — Яна Дубинянська’s рuzzles — у рамках якого виходитимуть українською мовою всі нові й попередні книжки відомої письменниці.

Відкриває серію роман «Фінал новорічної п‘єси». Нібито й не новий: російськомовна книжка з такою назвою кілька років тому була видана в харківському «Клубі сімейного дозвілля» — проте з такими редакторськими купюрами і ляпами, що авторка не визнала її за свою і ладна була позиватися із несумлінним видавництвом. Тепер у читачів є нагода познайомитися з текстом, де погоджено кожну кому, а головне — при перекладі з російської (рідної мови письменниці) на українську збережено філігранний авторський стиль…

Що треба зробити, аби п’єса мала успіх? Імена знаменитих акторів та режисера на афіші, а ще сюжет, «який би так чудово лягав у загальну картину плинної людської свідомості» та дрібкою магнетизму, що примушує глядача пильно спостерігати за дійством, яке відбувається на сцені. Знамениті драматурги-співавтори Сведен, Сон і Фальські (вони ж Три Мушкетери) анонсують публіці новорічну виставу «Життя і мрія». Дату прем’єри призначено, запрошення розповсюджено, квитки ось-ось надійдуть у продаж. На прес-конференції, влаштованій з цієї нагоди, допитливим журналістам дізнатися бодай щось про сюжет п’єси не вдається. Що й не дивно, бо вона ще не написана.

В Україні у жанрі фантастики успішно працюють кілька письменницьких дуетів, і журналісти ніяк не стомляться вивідувати в них секрети спільної творчості. А от Яна Дубинянська засадила за стіл аж трьох співавторів: Джозефа Сведена, вчителя літератури в школі, блискучого стиліста, але безнадійного графомана; Філіпа Фальські, який безпомильно передбачає, що саме в кожному сезоні волітимуть побачити на сцені глядачі; та Альберта Сона — дивака, що неймовірним чином додає фантазії справжньої життєвості. В його квартирі живе незвичне комахоподібне створіння з тонких блискучих планок — нотний пюпітр. Ця невеличке цибата істота, яке порушує закони фізики, дратує решту співавторів: нема чого плутатися під ногами й бентежити людей. Окрім Дієза (а яка ще кличка пасуватиме пюпітру?) жодних інших суто фантастичних героїв чи істот у романі нема.

Борис Стругацький (на обкладинці книжки — його відгук!) зауважив, що Яна Дубинянська в своїх творах змальовує наш реальний світ, у якому лише деякі деталі є фантастичними. Насправді авторка розповідає про звичайні людські долі і проблеми — яскраво і захоплююче, при цьому не просто фантазуючи, а намагаючись збагнути, що відчуває звичайна людина, опинившись у надзвичайній ситуації.

Правдоподібності у творчості прагне і один з головних героїв «Фіналу новорічної п’єси» — Альберт Сон. «Піддослідними кроликами», яким він вирішує відповідно до сюжету майбутнього твору подарувати втілення мрій, стають самотня гарненька й талановита журналістка Лара Штиль та одружений красень Франсис Брассен. Через тиждень Альберт Сон прийде до героїв у їхнє «щасливе життя» і запропонує повернутися.

«Я вже дав життя майбутній п’єсі, треба лише записати на папері сцени й діалоги… Але ви погодилися, і тепер я доведу свій дослід до кінця. Тому що я маю знати, чим усе скінчиться. Я мушу це знати, розумієте! Сильна, жива, справжня п’єса не може мати випадкового фіналу…»

Лару Штиль нічого не затримує — маленька газета, невелика зарплата, жахливий колектив. Та й в успішного, на перший погляд, менеджера Франсиса Брассена — робота з «восьмої до восьмої», і єдине просвітлення в житті — дружина, далеко не красуня на ім’я Марша. Чи знайдеться для неї місце у новому житті, де здійсняться всі його мрії?

Експеримент зайшов надто далеко. Не можна просто так вихопити людей з дійсності і подарувати їм муляж спогадів про те, чого насправді не було. Тим більше, що знаходиться людина, яка не згодна з таким розвитком подій. Яким же буде фінал цієї новорічної п‘єси?

Драматург Альберт Сон, сповідаючись перед самим собою і єдиною істотою, яка його повністю розуміє — розумним металевим звірятком Дієзом, каже: «У кожній нашій п’єсі, як порівнювати з попередньою, чим раз більше фантастики, химерної притчі, просто дитячої казки. Яка спокуса розслабитися, пустити йти, як є, списати фальш на необхідну умовність жанру! А казка вимагає ще більшої правди, ніж реальне життя.»

Яна Дубинянська у кожному своєму творі теж не дозволяє собі розслабитися, перейти на конвейєрне і трафаретне писання (роман на рік — не жарти!), а залишається тонким психологом і майстерним художником навіть у деталях. Захоплюючий сюжет, ретельно вималювані характери героїв і несподівана розв‘язка — всі ці компоненти стилю лауреатки міжнародної премії «Портал—2005» за найкращу книгу, видану в Україні («Козли», видавництво «Факт»), Яни Дубинянської знайшли місце й у «Фіналі новорічної п‘єси».

ГРА В ПАЗЛИ.