|
21.01.2010
Рецензія на книжку:
Л.Денисенко. 24:33:42 : Роман
П”ята книжка Лариси Денисенко з кабалістично-паліндромічною назвою “24:33:42” переконливо продемонструвала, що в українській літературі таки існує добротний дамський роман. Не тупенький сопливо-містичний симулякр для “блондинок”. А дотепна, іронічна, весела проза, що надається до читання на пляжі, в громадському транспорті, а також удома в якості вечірнього релаксу. Жінкам, які з різних причин не люблять заводити подруг, роман Лариси Денисенко цілком здатен повноцінно замінити спілкування з колежанками.
Читачі (а надто, читачки) знайдуть у книжці безліч моментів “про себе”. Скажімо, особисто я була вражена, звідки Лариса знає мою маму: “...фахівець з істерик. Це, мабуть, факультативний предмет, якому вчать у всіх педагогічних вузах”. Тож, прочитавши про маму головної героїні, роман одразу став мені рідніший. Для глибокозанурених адептів філософської літератури Лариса теж має рекомендації: “Треба читати масову літературу. Ні в кого не поїхав дах від мелодраматичних новел та іронічних детективів (...) А от ті, хто насолоджується викладами Канта, Руссо, Сартра, кінчають кепсько”.
Романну фразу: “ Господи, дякую тобі за те, що ти вигадав для людей почуття гумору”, винесену в анотацію до книжки, не процитував хіба що лінивий. Навіть речі, про які зазвичай говорять плаксиво-трагічним тоном, в романі змальовані з іронічно-приязною (жодним чином не цинічною) усмішкою. Хіба що закінчення роману – дещо сентиментально-розчулене: “... в щастя – дівочий сміх дорослої жінки, його вуха поглинають дзвін кришталевих келихів з шампанським, а очі в нього – очі дорослого хлопчика, який довіряє іншим, вірить собі та вчиться жити своїм життям”. Проте, хоч у цій фразі письменниця, можливо, й зраджує загальному іронічно-сміхотливому тону роману, зате цілком дотримується законів жанру: чистісінький гепі енд.
Цифри назви роману “24:33:42” складають три шістки. Лариса запевняє, що їй на це вказали вже по виходу книжки. Особисто вона просто підраховувала, щоб між головними героями була однакова вікова відстань.
Вікторія Стах
(Джерело:
Книжник-Review)
|
