Літературний оглядач інтернет-видання «Українська правда. Життя», перекладач, викладач світової літератури Ірина Славінська презентувала книгу «33 герої укрліт», що вийшла у видавництві «Фоліо».

Видання містить 33 інтерв’ю Ірини Славінської з відомими сучасними українськими письменниками, серед яких Юрій Андрухович, Юрій Винничук, Любко Дереш, Сергій Жадан, Олександр Ірванець, Юрій Позаяк, Тарас Прохасько, Ірен Роздобудько, Світлана Поваляєва, Галина Пагутяк, Лариса Денисенко та багато інших. Формат інтерв`ю – «від А до Я», за літерами алфавіту.

«Є 33 літери української абетки. На кожну з них придумувалося слово – це робив або співрозмовник, або я, – каже сама пані Славінська у передмові. – Кожне слово викликало певні асоціації, які співрозмовник озвучував, диктофон записував, а я допомагала співрозмовнику розвинути міркування в який-небудь цікавий бік… Відтак багатьом письменникам «Абетка» допомогла «відкрити чакри». Зі сторінок цієї книги ви зможете дізнатися масу цікавого про тих, у кого вже питали, здається, про все».

– Відкрити для себе персоналію було просто фантастично, – зізнається Ірина Славінська уже під час презентації книжки «33 герої укрліт». – Письменники у нас надзвичайно різні, але письменників у нас надзвичайно мало. Така велика країна і так мало у ній літератури. Мені особисто бракує авторів хорошого масового чтива. Де українські письменники трилерів? Де «жахастики»? Де гарні детективи і їх автори? Я би не проти поговорити з українською Агатою Крісті. Але щось її у нас немає. Може, колись буде?

І додала:

– Ці інтерв’ю – це величезна співтворчість. Без доброї креативності моїх співрозмовників, які витрачали час на них, адже ми сиділи по дві-три години, нічого не вийшло б…

Директор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький сказав про пані Славінську: «Думаю, що вона навіть уві сні бачить українську літературу», а відтак додав:

– Ця книжка – ознака того, що сучасна українська література перестає бути набутком вузьких кіл, як це було ще п’ятнадцять років тому. Купують не лише книжки сучасних письменників, але й видання про них. А, отже, літературний процес нарешті набуває ознак повноцінності. Сподіваюся, у вересні ми знову зустрінемося, тільки у Львові, й у великій залі.

На презентації були присутні Анатолій Дністровий, Лариса Денисенко, Світлана Поваляєва, Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха, Олександр Ірванець, Євгенія Кононенко, Юрій Позаяк, Лада Лузіна, Степан Процюк, Сергій Грабар та інші. Пані Славінська і тут вирішила повправлятися у «абетку»: кожен із присутніх письменників витягував «білет» із запитанням, що асоціювалося із тим чи тим словом.

Приміром, ось як відповідали деякі із «спудеїв».

Лариса Денисенко: «Читач». Як читач, я дуже люблю інтелектуальні детективи і сатиру. На жаль, мені не вистачає ані того, ані того. Щодо сатири, то сама додаюся до цього процесу, трохи пишу сатиру. А до інтелектуальних детективів не дотягуюся, тому хотілося б, аби з'явилися у нас чи то Агата Крісті, чи Рекс Стаут.

Анатолій Дністровий: «Сучасність». Я не люблю сучасності, бо її дуже важко вловити. Вона така мінлива! У 90-х у нас за рік виходило дві художні книжки. За десять останніх років цей процес став динамічним і невпинним, тому зараз я себе почуваю втомлено. Бо український автор, як і український критик, живе не лише з письменництва. Тож я буду щасливий, якщо настануть часи, коли письменники дозволять собі жити з літератури.

Олександр Ірванець: «Фах». Письменник, звичайно, – це професія, але є таке слово «натхнення» і поняття творчості, тож коли тебе веде текст, ти не думаєш, що маєш написати стількись тисяч знаків, за які тобі стількись заплатять. Ця професія прекрасна тим, що виростає з непрофесіоналізму.

Андрій Кокотюха: «Масова література». Вона ніби є, але все втикається в розповсюдження. Як на мене, масова література з'явиться тоді, коли у кожному місті книгарень буде хоча б стільки, скільки виборчих дільниць. Або й більше. І тоді ця література витримуватиме випробування ринком. І тоді побачимо, кого більше купують і що таке «масова».

На запитання ЖК, чи вміння добре писати про книжки не спонукає Ірину Славінську написати і хороший художній твір, вона відповіла:

– Я сподіваюся, що не перестану писати рецензії і не почну писати прозу.

Ірина Славінська: «Хотіла б поговорити з українською Агатою Крісті».