Весною цього року світ побачила дебютна книжка молодого київського поета Андрія Слапеніна із ствердною назвою «Крапка». Мені пощастило одній з перших придбати у Андрія 2 екземпляри збірки. Другий для того, аби комусь з друзів подарувати, адже ці вірші не дістанеш у звичайній крамниці. Але склалось так, що з другої книжечки зробився нотатник, напевно така її нетипова доля. Почала виводити літерки усюди: на полях сторінок, на горах малюнків, навіть на обкладинці. Цьому ж є ще одне логічніше пояснення, у збірці немає вільних чистих аркушів для нотаток, таким чином я вступила у «прямий контакт» з віршами і читання набуло своєрідної модної інтерактивності.

Перше, на чому хочеться з серйозним обличчям акцентувати увагу, то це важливість появи збірки у контексті набуття популярності самвидаву. Це черговий раз підтвердило, що при бажанні і стараннях самостійно, без підтримки спонсорів і видавництв, зробити якісну книжку можна. У «Крапці» наявні головні складові: хороший дизайн (як на мене прекрасна ідея з обкладинкою), серії ілюстрацій, грамотна верстка і навіть правильно вибраний папір.

Друге, це власне поетичне наповнення. Не настільки категорично меланхолійні вірші (разом з відповідними ілюстраціями) як можуть здатися на перший погляд. Поезії не впорядковані за темами, ідеями, але це не заважає сприймати книжку цілісною і завершеною. Читаючи, почула інтонації відомих письменників і, як на мене, то не погано дещо свідомо (або підсвідомо) когось наслідувати. Вірші різні за потужністю і напругою. Не скажу що сподобалось геть усе, проте «свої» тексти я там знайшла.

Думаю, цього не мало для поетичного старту, тому сподіваюсь «Крапка» отримає хороший розголос і знайде свого читача.

Про створення книжки, почуття та відчуття, що у процесі вирували, ми запитали власне у Андрія Слапеніна:

«Здається, то був лютий 2010, коли на вулицях Києва вже ввімкнули ліхтарі. Це був зальот, тож ми з товаришем наважились народжувати.

Далі була стандартна дев’ятимісячна вагітність ідеєю зробити особливу, вишукану, красиву книжку. Вибір імені, дещо спонтанний, але очікуваний початок пологів у листопаді. Процес створення збірки затягнувся і тривав до лютого, коли було надруковано пробний екземпляр і перерізано пуповину у вигляді першого отвору в обкладинці.

Що в середині? Відразу попереджую, що ви не знайдете такого розділу книги як Зміст (правильніше було б називати його Вміст), книжка сама собі зміст і було вирішено не відволікати увагу читача на зайву сторінку. Відсутність першого, позбавляє необхідності нумерації сторінок, теж, як на нас, непотрібні знаки. У збірці є 52 тексти (вірші і поезія в прозі), 15 авторських малюнків (дякую Анастасії Ткаченко), що осінніми неврозами акварелі витікають за краї обкладинки і розтікаються на сторінках. Сергій Носаченко зробив верстку (за що дякую), завдяки їй малюнки перетворились на ілюстрації і знайшли своє місце між текстів. І головне його ідея дірочка в обкладинці, яка, на жаль, непомітна в електронному варіанті книги.

«Крапка» – це не просто збірка віршів, це спроба реалізувати у деякій мірі мистецький проект, працюючи над яким вечорами, інколи і ночами, ми відходили від буденного у наших головах, від робочих обов’язків і розмірених днів. Ми намагалися створити таку книжку, котру не зробить і не надрукує жодне видавництво, котра буде вирізнятися форматом, ідеєю, обкладинкою, аналогу котрої не з’явиться на полицях книгарень.

«Крапка» зроблена власноруч і з любов’ю. Ми вже зібрали 21 екземпляр, вирізали 21 «дірочку» в обкладинці, зігнули і скріпили 798 сторінок – це hand made у чистому вигляді, за який не соромно, котрим пишаєшся і за який готовий нести відповідальність!».

«Крапка»?.